Вже традиційно на початку серпня приходять острожани в урочище Красностав де у роки Другої світової війни відбувся масовий розстріл євреїв Острога. Це місце одне з найтрагічніших на нашій острозькій землі. Тут, у братських могилах, вічним сном спочивають по-звірячому вбиті фашистами ні в чому невинні люди.

В той день, 4 серпня 1941 року, Острог став першим містом, де почали масовий геноцид націй, які не вписувались у нацистський порядок. Уже в першій декаді липня фашиcти розстріляли військовополонених і євреїв на єврейському кладовищі. За спогадами очевидців, того злощасного дня, зігнавши в колону більше 4 тисячі людей, загарбники погнали їх в сторону Нового міста, де в урочищі Красностав більшу частину розстріляли, а решту повернули знову до гетто. Це був перший масовий розстріл єврейського населення, майже за два місяці до трагедії у Бабиному яру.

Але на цьому все не закінчилося. Пізніше, пропонуючи голодним євреям нібито розвантажити прибулі вагони на станції Кривин, чоловіків єврейської національності посадили до вантажівок, завезли до лісу в околицю теперішнього міста Нетішин і там всіх розстріляли. До зими 1942 року було повністю ліквідовано єврейське гетто – врятувались тільки ті, кому вдалось втекти, або сховатися в оселях українців, які неймовірно ризикували, бо за це всій родині загрожував розстріл. До війни в Острозі жило більше 11 тисяч євреїв. Це була більша частина довоєнного Острога.

Пам’ять про подвиг людей рятівників залишилася назавжди. Людям, які ризикуючи своїм життям рятували інших, присвоєно почесне звання “Праведник народів світу”.

Цього року, 5 серпня, відбулося Віче-пам’яті «Їм – неоплаканим і невідспіваним…»  

До присутніх звернувся  міський голова Юрій Ягодка, голова міської єврейської общини Марія Федорчук, які закликали зберігати пам’ять про  далекі жахливі події,   жити у мирі і злагоді,   дякували праведникам  народів світу які ризикуючи власним життям, рятували євреїв та українським воїнам,   які сьогодні боронять  українську землю від російського окупанта

 Ведуча оголошує хвилину мовчання. Метроном вистукує ритми серця. Ніколи не згасне свіча гірких споминів серед нас, живих.

На завершення , присутні покладали  квіти і до пам’ятників.