У ДЕНЬ ПАСІЧНИКА ПРО БДЖОЛЯРА

Смачний, запашний мед – цілющий продукт, який ще з сивої давнини людина знала й любила. Знахідки археологів навіть засвідчують, що бджола з’явилася на 50–60 тисяч років раніше людини.

Цікаво, що бортницво – лісове бджільництво – поступово набуло форму господарського пасічництва.

Сьогодні ентузіасти-одинаки самостійно продовжують традицію національного бджільництва. У цій справі вони подібні до своїх підопічних, працелюбних бджілок.

Одним з відомих пасічників нашої громади, є Віталій Байбак з с. Іванівка. Чоловік почав займатися бджільництвом ще з юності.

– У мене батько, Микола Григорович, дуже любив цю справу, але, коли захворів, то вже не міг доглядати за бджолами, – згадує Віталій Миколайович. – Тож, коли я повернувся з армійських лав, батьківська пасіка повністю загинула і він дуже журився з цього приводу.

Зрозуміло, що син не міг не діяти і згодився продовжити батьківську справу. Як розповідає герой допису, вдалося придбати 10 бджоло-сімей і робота закипіла. Навчатися всьому довелося самотужки, спостерігати за комахами, визначати що і в який час вони потребують.

– Бджоли – це дуже організовані комахи. У них вулик – це як маленька держава: є і свої охоронці, і годівники, і прибиральники, і матка, яка сіє розплід і ті, хто за ним доглядає і хто навчає молодих бджіл, і, навіть свої кондиціонери, – ділиться іванівський пасічник. – Якби у нас хоча б частина країни жила так, як бджоли – ми були б найзаможнішою і найщасливішою державої в світі.

У Віталія Миколайовича основна порода бджіл – карпатка, але, як він запевняє, є вже власна – іванівська. Адже пасічник проводить племінну роботу сам, поєднуючи сильних комах з різних вуликів.

Загалом бджільництво – то копітка справа, адже робота триває цілий рік щодня без вихідних і свят. Протягом 40 років бджільництва Віталій Байбак навчився створювати нові сім’ї бджіл, виводити і замінювати маток, відкачувати і переробляти воскову сировину, ремонтувати вулики та інвентар, виготовляти рамки для нових сот, створювати для комах кормові запаси на зиму, здійснювати санітарно-гігієнічні та ветеринарні заходи і багато чого ще.

– Раніше ми вивозили пасіку на «кочовку» для більшого медозбору та й для опилювання полів, – зазначає Віталій Миколайович. – Але зараз цього не робимо. І не тільки через те, що є ризик замінованості, а тому, що аграрії також не користуються світовим досвід і не поспішають запрошувати бджолярів для опилення своїх полів.

Не оминули лихі часи окупації і його пасіку. Адже постійні обстріли, розбиті пасіки з сусідніх громад – збурили цих розумних і корисних комах.

– Таких злих бджіл я ще не бачив. А роїв було стільки, що нікуди було їх збирати, – згадує герой допису. – Моя дружина і діти виїхали, а я залишався вдома. Так весь паркан на пасіці був просто засіяний роями, звисали бджоли, як виноградні грона.
Як відзначає Віталій Миколайович, наразі комахи стали менш агресивними і спокійнішими. А бджільництву він вже навчає свого маленького синочка. Адже родинна права має жити далі.

– Ми займаємося не для бізнесу, більше як для себе, – ділиться пан Віталій. – Але це дуже захопливе заняття. Мені подобається доглядати за своєю пасікою, не люблю тільки качати мед. Зате люблю пригощати!

Звичайно, Віталій Миколайович сподівається на краще, вірить в нашу перемогу. Також хотілося б, щоб бджільництву приділялася більша увага на державному рівні та передбачалися дотації для заохочення та розвиток пасічництва. Адже бджола – найкорисніша для людини комаха, яка запилює рослини, що продовжує життя на Землі.

З нагоди Дня пасічника – щиро вітаємо Віталія Миколайовича зі святом! Плідної вам праці та щедрого медозбору! Хай здійснюються мрії і надії, а на столі хай завжди буде мед як символ здоров’я і достатку!