Матеріал взято:
Голос Народу (автор Роман Скочиляс).

Тарас СУЛИМКО: «Українські воїни – міць країни».
24 серпня, у День Незалежності України, на стадіоні в Сокільниках відбулися грандіозні спортивні змагання, у яких взяли участь Герої російсько-української війни та молоде місцеве покоління. Захід проходив з ініціативи керівника ГО «BE STRONG» Євгена Лукащука при підтримці Сокільницької сільської ради на чолі з головою Тарасом Сулимком. Як відзначали організатори, ця подія – знак глибокої вдячності воїнам за відданість та самопожертву. Адже саме завдяки українським захисникам маємо можливість жити і працювати під мирним небом.
Понад 140 ветеранів російсько-української війни приїхали у це прильвівське село. І не лише змагатися на спортивних майданчиках, а щоб відчути побратимський дух, зустрітися з колегами, потиснути один одному руку. Чимало воїнів пересувались на інвалідних візочках, дехто у боях, захищаючи Україну від російських загарбників, втратив руку чи ногу. Та на цій події вони всі виглядали бадьоро і життєрадісно. Під час урочистості, йдучи шеренгою, на їх обличчях були щирі усмішки. Вони не сумніваються у перемозі над загарбником. Коли лунав Державний Гімн, гучно його співали, тримаючи руку на серці.
Коротким, але влучним був виступ організатора цих змагань Євгена Лукащука:
– Сьогодні зібралися в Сокільниках, щоб показати силу нашого народу. Ця подія – не лише спортивні змагання, це знак вдячності захисникам за їх відданість. Нинішні воїни є для нас прикладом для наслідування. Захищаймо й будуймо разом Україну.
Патріотичний дух був у промові Тараса Сулимка:
– Вже десять років Україна відзначає День Незалежності в стані війни. Особливо загострилась ситуація після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Рашисти сподівались на легку перемогу та вони помилились. За цей період вже знищено понад 600 тисяч ворогів. Йде жорстоке протистояння, наші воїни показують великий героїзм, від окупантів вже звільнили чимало рідної землі. Це свято для ветеранів, які показали світу могутність української армії. Закликав усіх єднатися, бо лише в єдності дух і сила народу. Радий бачити своїх побратимів на сокільницькій землі, адже побратим – це кращий колега, який ніколи не підведе. Українці – нескорена нація, перемога буде за нами. Слава Україні! Слава нації! Слава Героям!

Серед учасників й місцевий воїн із Сокільник Володимир Терех.
– Виступав у двох видах змагань – стрільба з лука і тенісу. Ретельно готувався до поєдинків. У вільний час часто їжджу на стадіон СКА у Львів, щоб постріляти із лука, а ось тенісу приділяю менше уваги.
– Ви пересуваєтесь на візку…
– У 2014 році, на початку АТО, перебуваючи на передовій, захищаючи Луганський аеропорт, отримав поранення спини.
– Стежите за подіями на фронті?
– Постійно. Напружена ситуація поблизу Покровська. Українські воїни відважно відбивають атаки ворога. Думаю, що ця тактика виснажує окупантів. Прийде відповідний день і ми підемо в наступ. Радію за успіхи українських воїнів в курській області на землях росії.
– Що треба для швидкої перемоги над окупантом?
– Вдосталь зброї, особового складу та грошей.

Воїн Сергій вправно виступав за тенісним столом.
– Перебуваючи на передовій, отримав поранення, тепер доводиться пересуватись на візку, – говорить захисник. – Навики гри в теніс опанував давно. Понад десять років тому. Тепер це для мене спортивне захоплення, від якого трохи забуваюсь від проблем і отримую задоволення. Зізнаюсь, що ще перебуваючи у шпиталі, брав у руки ракетку і потрохи розминався.
– Пане Сергію, звідки ви родом?
– Із Дніпра. Там пройшли мої юнацькі роки. Зараз проживаю у Львові.
– Який настрій, перебуваючи у Сокільниках?
– Дуже чудова атмосфера. Зустрів побратимів, з багатьма познайомився, знайшов нових друзів.
– Згадайте, будь-ласка, свій бойовий шлях.
– Служив у 25-й окремій десантній бригаді. Отримав поранення, штурмуючи населений пункт Ямпіль на Донеччині. У мене потрапило п’ять куль. Одна в голову і чотири в спину. Було пошкоджено хребет.
– Як досвідчений воїн, як ви оціните сьогоднішню ситуацію на фронті?
– Важка і складна.
– Що не вистачає українським захисникам для контратаки?
– Зброї, особового складу. Також сутужно з авіацією.
– Чув від деяких воїнів, що ще в цьому році можна перемогти загарбників…
– Ситуація може різко змінитись. Все вирішують верхи, солдати, при необхідності, завжди готові йти в атаку. Вважаю значним позитивом захоплення ЗСУ значної території курської області. Це дещо вгамувало окупантів, зменшився тиск на наших воїнів на Донеччині, Харківщині.
– Хто ви за професією?
– Військовий, був командиром відділення.

Влучно посилав стріли в ціль пан Олег із Києва.
– Стрільба із лука мій улюблений вид спорту. Народився в Чернівцях, але зараз проживаю в Києві. Налаштував себе лише на перші місце в турнірі. Зізнаюсь, що ретельно до змагань готувався.
– Треба підкорегувати свої постріли, – говорив лучник пан Ігор. Втративши ліву руку у боях із рашистами, він продовжив займатися спортом і радо відгукнувся на запрошення виступити у Сокільниках.
– У якій бригаді ви захищали Україну?
– Це відома «Рубіж». Перші бої прийняли у Гостомелі, захищаючи місцевий аеропорт.
– Це був складний період для українських захисників?
– Окупант за три дні хотів захопити Україну. Але вже у цьому містечку зазнав значних втрат. Насамперед ми знищили майже весь їх десант.
Великий ажіотаж виник серед силачів тягти вантажівку «МАН». Не всім вдалося зрушити транспорт з місця. Але виявились і фізично сильно підготовлені люди, які, доклавши зусиль, на десять і більше метрів протягнули цей автомобіль. Серед них Дмитро із Львова.
– Без тренувань цього не зробиш. Але у спорті вже багато років. Найскладніше у цьому виді змагань зрушити транспорт з місця, а пізніше треба докласти ще зусиль і у зв’язці рухатись вперед…
– Ви навіть зняли взуття і босоніж потягнули транспорт…
– Кросівки не давали твердого тертя до землі. А коли визувся, відчув ритм доторкання і напружився, потягнув цей автомобіль. Коли зробив перші кроки – вже зробилось легше.

Олександр, позивний «Тигр», приїхав із Одещини.
– Служив у 38 бригаді морської піхоти. Майже з перших днів на фронті, перед тим пройшов якісне навчання. Воював на Донбасі, Херсонщині. Отримав поранення.
– Який у вас настрій?
– Постійно заряджений, прагну лише здобувати перемогу. Вірю, що обов’язково проженемо російських окупантів з української землі.
– У яких видах спорту виступали?
– Насамперед у боксі. Задоволений проведеними поєдинками, непогані результати показав і у стрільбі з лука.

А ось Григорій із Чернігівщини служив у батальйоні, який захищав Чернігів, Київ від російського вторгнення.
– Ворог напав зненацька, – каже чернігівчанин. – Ми навіть у перші години війни трохи розгубились. Та це довго не тривало. Отримавши необхідну зброю, почали знищувати рашистів. У нашому підрозділі здебільшого були добровольці, але люди відважні і швидко навчились стріляти з гармат, кулеметів. Був випадок, що на нас насувалась велика колона ворога, ніхто не відступив. Надійшла допомога і рашистів майже вщент було розбито.
– Ви за професією військовий?
– Так. Проходив службу у спецназі. Добре володію багатьма видами зброї, був готовий з перших хвилин війни стати на захист України. Не буду хвалитись, але у перші дні в одному з боїв особисто підбив один ворожий танк і бетеер.
– У яких видах спорту сьогодні брали участь?
– Майже в усіх. І дуже задоволений. Хоча поранення давало про себе знати.

П’ятнадцять чоловік приїхало у Сокільники із Слобожанщини. Серед них Олексій із Харкова.
– Наше місто часто потерпає від ворожих обстрілів. Це турбує. Гинуть люди. Сам проходив службу у Слобожанській бригаді. Не хвалюсь, але ворог відчув нашу міць.
– Як оціните ситуацію на фронті?
– Ворог переважає у живій силі, техніці. Але ми захищаємо свою Батьківщину. У нас високий патріотичний дух. Зараз двадцять перше століття. А ось сучасної зброї нам не вистачає. Коли б мали вдосталь нових гармат, ракет, танків, літаків – вже давно б прогнали російських загарбників. Європа повинна розуміти, ми захищаємо територію не лише України, а й землі західних країн. Їм необхідно оперативно надавати нам озброєння.
– Пане Олексію, який настрій в харківчан?
– Паніки немає. Чимало мешканців міста на фронті, інші працюють. Вірю, що все буде добре.

Велику кількість поціновувачів зібрав воїн-доброволець, силач, стронгмен Олег Пилип’як із Львова. Він побив рекорд України, який належав відомому спортсмену, найсильнішій людині світу за підсумками 2004 року Василя Вірастюка. Це на 10 кг більше від тодішнього світового рекорду.
Вітаємо нашого Героя і бажаємо подальших спортивних успіхів.

Не мав спокою, постійно перебуваючи у русі, зустрічаючи й вітаючи захисників, голова Сокільницької громади Тарас Сулимко.
– Переживав і переживаю за сьогоднішній день. Не розповідали, не афішували цього заходу, боячись ворожих ракетних ударів.
– Яка мета цієї події?
– Насамперед, підтримати морально наших захисників, додати їм сил і натхнення. Це свято, вважаю, для українських ветеранів війни. Це шана, турбота, повага для них, вони тут не самі, ми поруч і завжди готові простягнути руку допомоги.
– З яких регіонів України приїхали воїни у Сокільники?
– З усієї України, зокрема з Харкова, Одеси, Чернігова, Києва, Донеччини, Дніпра, Львова та інших міст.
– Тарасе Михайловичу, як підбирали учасників на цей захід «Разом до перемоги»?
– Цим займалась реабілітаційна громадська організація «BE STONG», керівником якої є Євген Лукащук. Ми підтримуємо з нею тісні зв’язки, співпрацюємо. А зустрівшись у спортивних двоборствах хлопці-побратими отримують приплив сил та енергії.
– Сьогодні вдосталь маєте роботи, працюєте командою?
– Звичайно, відчуваю активну підтримку всього колективу. Насамперед ретельно розподілили кожному обов’язки. І мені приємно, куди б не глянув, всюди зустрічаю знайомі обличчя. Вони працюють тихо, непомітно, але корисно і відповідально. Візьмемо охорону заходу, вона вся сформована з наших працівників, зокрема з навчально-тренувального центру «Сокіл». Одні ходять у військові формі, інші в цивільному. У них велика відповідальність. І не лише на стадіоні, вони уважно стежать за порядком й у селі.
– З ким не розмовляв, всі в один голос відзначали хороші умови для змагань, чудову відпочинкову організацію…
– Змагання проходять з багатьох видів спорту, зокрема стрільба з лука, підняття штанги, тенісу, армреслінгу, боксу та інші. Судять ці змагання досвідченні фахівці. До того ж проведенню спортивних баталій сприяла й погода. Був вражений впертістю, наполегливістю багатьох учасників, які до останньої миті намагались вирвати перемогу. А боксерські поєдинки мене просто підкорили.
– Щоб назвали родзинкою цієї події?
– Наших дітей, яких вдосталь на стадіоні. Вони вміло танцювали, активно виступали у спортивних змаганнях. Особливо вразили богатирі-котигорошки, які навіть потягнули автомобіль.
– Багато батьків із дітьми роблять світлини на пам’ять біля бойової машини піхоти…
– За цю техніку вдячний колезі із Конопниці Любомиру Горбачу. Він колекціонує таку старовину. Вона у нього на ходу. Коли до нього звернувся – він радо нам її надав. Не прогадали. Малечу вона дуже зацікавила.
Між змаганнями можна було посмакувати різні напої, починаючи від кави і закінчуючи мінеральною водою, підкріпившись смачною випічкою, фруктами, морозивом.
А в сам обід досвідченні куховари на чолі з Володимиром Бартком, у минулому знаним байдарочником, зготували для усіх учасників бограч та куліш. Вже дивовижний запах від цих страв пробуджував у відвідувачів неабиякий апетит, щоб скуштувати ці кулінарні шедеври.

Серед охорони заходу виділялась невисокого росту дівчина на ім’я Олеся, позивним «Гроза».
– Навчаюсь у Дрогобицькому університеті ім. І.Франка на філологічному факультеті, вивчаю англійську й українську мови, – розповідала молода патріотка Олеся. – Вже давно дружу із хлопцями, які стояли у джерел утворення Басівської криївки. Сьогодні непросте у нас завдання. Вже із сьомої ранку приступили до своїх обов’язків – забезпечувати порядок на спортивних змаганях «Разом до перемоги»
– Ви дівчина, а відповідальність велика?
– У нас чудовий командир Василь Тороус, який навчив багатьох секретів за проведенням таких багатолюдних заходів.
– Непередбачувані ситуації виникали?
– Увечері були деякі непорозуміння з місцевим парубками. Та провівши з ними відповідну бесіду, знайшли порозуміння.

Уважно стежили за перебігом спортивних подій медики Сокільницької громади на чолі з керівником Юрієм Гонсьором.
– Ми були готові у будь-яку хвилину надати допомогу учасникам сьогоднішньої події, – розповідав Юрій Романович. – дякуючи Богу, до нас звертались люди лише з профілактичною метою. А ось серед спортсменів надавали невелику допомогу боксерам, у яких під час поєдинку текла кров із носа.

Був проведений і благодійний аукціон, зібрані кошти від якого були спрямовані на реабілітаційні програми для наших мужніх ветеранів війни.
Пройшов і чудовий концерт за участю зіркових виконавців, від якого кожен отримав незабутні емоції та великий заряд енергії.