Особливості правового регулювання праці неповнолітніх

 Для кожної молодої людини цілком природно прагнути самостійності і незалежності, особливо з настанням літнього періоду та вільного від навчання часу. Саме тому спостерігається тенденція до зростання кількості юнаків і дівчат, які, почуваючись дорослими, намагаються реалізувати своє бажання працювати і отримувати гідну оплату праці. До того ж роботодавці все частіше приймають на роботу неповнолітніх. Саме тому і роботодавцям, і неповнолітнім, корисно було б ознайомитися з особливістю правового регулювання праці неповнолітніх.

 У розумінні статті 187 Кодексу Законів про працю України, неповнолітніми є особи віком до 18 років. За загальним правилом, приймати на роботу дозволено осіб з 16 років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років. Особи віком з 14 до 15 років можуть прийматись на роботу за згодою одного з батьків у вільний від навчання час для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання у загальноосвітніх школах, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладах.

Слід враховувати, що відповідно до ст. 187 КЗпП України, неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Працевлаштування неповнолітніх, відповідно до чинного законодавства України про працю, здійснюється на підставі письмового трудового договору (стаття 24 КЗпП)  та лише після попереднього медичного огляду (стаття 191 КЗпП ). Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд  щороку до досягнення ними 21 року.

Додатковою вимогою для підприємства є те, що згідно зі статтею 189 КЗпП України роботодавці, в яких працюють неповнолітні, повинні вести спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати народження. Це передбачено для того, щоб визначити коло працівників, які мають право на пільги, встановлені законодавством для неповнолітніх, та контролювати терміни користування такими пільгами.

За загальними правилами для неповнолітніх працівників заборонено встановлювати випробування при прийнятті на роботу. Проте, при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників (стаття 2 ЗУ № 2136).

Згідно з чинним законодавством України про працю, тривалість робочого часу для неповнолітніх є скороченою (ст.193 КЗпП).

Робочий час не повинен перевищувати:

–  36 годин на тиждень, якщо неповнолітньому від 16 до 18 років;

–  24 години на тиждень, якщо неповнолітньому від 15 до 16 років.

У такому режимі  мають право працювати діти під час канікул.

Якщо дитина працює протягом навчального року у вільний від навчання час, то робочий день не повинен перевищувати:

– 18 годин на тиждень, якщо неповнолітньому від 16 до 18 років;

– 12 годин на тиждень, якщо неповнолітньому від 15 до 16 років:

– 24 години на тиждень для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул ( ст.51 КЗпП ).

Дітям віком до 18 років, які працюють, надається щорічна відпустка тривалістю 31 календарний день у зручний для них час (ст.75 КЗпП).У перший рік роботи відпустка працівникам до 18 років  надається за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві, в організації (ст.195 КЗпП). Діти, які працюють і продовжують навчання, мають право на додаткові оплачувані відпустки, які надаються їм для складання іспитів.

Використання праці дітей на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці заборонено законодавством України (ст.190КЗпП). Зокрема, до роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом.

До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу. При цьому застосовуються наступні обмеження щодо ваги вантажу: при короткочасній роботі для юнаків та дівчаток 14 років — 5кг та 2,5кг відповідно, 15 років — 12кг та 6кг відповідно, 16 років — 14кг та 7кг відповідно, 17 років — 16кг та 8кг відповідно; при тривалій роботі, починаючи з 15 років для юнаків — 8,4кг та дівчат — 4,2кг, 16 років — 11,2кг та 5,6кг відповідно, 17 років — 12,6кг та 6,3 кг відповідно.

Забороняється  залучати працівників молодше 18 років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст.192КЗпП).  Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, які не досягли вісімнадцяти років(ст. 193 КЗпП).

Як встановлено статтею 32 ЦК України, неповнолітні особи мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. При цьому щодо оплати праці неповнолітніх працівників законодавством (зокрема, ст. 194 КЗпП України) передбачено деякі особливості. Так, неповнолітнім працівникам, яким встановлено скорочену тривалість робочого часу, при погодинній формі оплати праці заробітна плата виплачується в такому самому розмірі, як і дорослим працівникам відповідних категорій, котрим установлено повну тривалість робочого часу. Якщо оплачується праця за відрядними розцінками, заробітна плата неповнолітнім працівникам розраховується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їхньої щоденної роботи скорочується проти тривалості щоденної роботи дорослих працівників. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. При цьому підприємствам дозволено встановлювати їм доплати до заробітної плати.

Звільнення працівників, молодших 18 років, з ініціативи адміністрації допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою служби у справах дітей (ст.198 КЗпП). Але саме батьки, а також службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, якщо продовження роботи загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст.199 КЗпП).

Звільняти неповнолітніх працівників можна лише у виняткових випадках, при цьому не допускається звільнення без працевлаштування з підстав, визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП України, а саме:

– змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 

– виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;

• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Головний державний інспектор Північно-Східного

міжрегіонального управління Держпраці                                Владислав КОВТУН

« повернутися