Гаряча лінія Олександра Поворознюка 068 377 77 77 з 9 до 20
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
Відкрити/Закрити Фільтри

Новини Крутівська ОТГ

Скарб Кононевичів Історію про цей скарб добре знають чи принаймні чули люди, як…

?Скарб Кононевичів

Історію про цей скарб добре знають чи принаймні чули люди, які жили в 70-х. Саме тоді один із жителів Хорошого Озера знайшов на подвір’ї колишньої панської хати скарб.

Цю історію повідала своїм рідним спочила у Богові Марія Халько, яка мала благородне походження зі знаменитого роду прохорського козака Федора Годило. До речі, кажуть, більшість землі від Прохорів до Бурківки належали роду Годило. Втім, зараз не про це.

?Про родину Кононевичів з Хорошого Озера відомо небагато – лише те, що це були заможні селяни, які багато працювали та мали чимало землі довкола Хорошого Озера. Коли українці програли національно-визвольні змагання, родину Кононевичів виселили на Донбас, все їх майно забрали, а хата стала власністю сільради. Зрозуміло, що при виселенні брали найбільш необхідне і, безумовно, кожного, як слід, трусили. Тож глава сім’ї вирішив прикопати відкладене на “чорний день” в надії колись повернутись в село. І, напевно таки, скарб дочекався б свого господаря, якби не один випадок. На той час в хаті Кононевичів жила родина Батраків. На скарб вони наштовхнулись випадково, коли копали яму під туалет. Це був чималий глечик із монетами. Про скарб той в селі заговорили, після того як Батрак, який його викопав, відніс глечик з монетами в сільську раду. Подальша його доля, на жаль, не відома.

☝️Розповідають іще дещо: трохи згодом в село навідався син Кононевича, подолавши довгий шлях з Донбасу до Хорошого Озера на мотоциклі. Можна припустити, що його батько таки розповів йому про сховок, однак схованих грошей на місці вже не було. На жаль, невідомо як склалася доля нащадків пана Кононевича, але серед старших людей довго ходили різного роду приказки, здебільшого пов’язані з важкою фізичною працею і прізвищем Кононевича. Ось так більшовики знищили цілі роди голодами та війнами, а справжніх господарів зігнали з власної землі. Залишилась лише коротка пам’ять серед людей, яких стає все менше. Разом із тим столітня хата пана Кононевича досі стоїть в селі і не просто стоїть, там живе молода родина, така ж працелюбна як і перші її господарі, а справжнім їх скарбом є діти.