Минув майже рік, як Попільнянська селищна рада прийняла рішення про створення інклюзивно-ресурсного центру. За цей час для нього виділили приміщення, придбали частину обладнання і необхідних засобів, з вересня минулого року він запрацював у режимі дообладнання та доукомплектування кадрами. Нині цей процес на стадії завершення. І на часі – прийом дітей.

Про необхідність створення та завдання центру, а також про його становлення йдеться у розмові з виконуючою обов’язки директора Ларисою ТРОЩИНСЬКОЮ.

– Інклюзивно-ресурсний центр утворено з метою забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від двох до вісімнадцяти років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти. І не лише в школах, а й у закладах професійної чи професійно-технічної освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини.

Центр має надавати дітям психолого-педагогічні, корекційно-розвиткові послуги та забезпечувати їх системний кваліфікований супровід.

Тобто це такий спосіб отримання освіти, коли учні або студенти з особливими освітніми потребами навчаються в загальному освітньому середовищі за місцем свого проживання, а не в інтернатах чи вдома, як було раніше. Інклюзивна освіта передбачає створення рівних можливостей для всіх дітей, а відтак жодне з них не повинне відчувати себе іншим – і це головне завдання інклюзії.

– Про які особливі освітні потреби йдеться?

– Термін «діти з особливими освітніми потребами» визначено на законодавчому рівні. Його використовують щодо дітей до вісімнадцятирічного віку, які потребують додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращення здоров’я, розвитку, навчання, загальної якості життя та соціалізації, тобто включення в середовище ровесників та інших дітей. До цієї категорії належать також діти з постійною або тимчасовою інвалідністю.

Інклюзивне навчання має покращити навчальне середовище, аби забезпечити потреби всіх учнів з повагою до їхніх здібностей та можливостей.

Методи навчання мають бути особистісно орієнтованими – з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливим потребами.

– Тобто, переваги такого навчання очевидні.

– Безумовно. Найперше, ми усуваємо бар’єри в системі освіти та підтримки дітей з особливими потребами. Створюємо атмосферу спокійного прийняття відмінностей інших людей.

У таких дітей формуються соціальні компетенції для налагодження дружніх стосунків з ровесниками у школі та поза її межами; моделюються належні способи взаємодії з колективом. У результаті вони отримують можливість для нормального розвитку своїх сильних сторін і талантів та подальшої інтеграції в суспільство – вступ до професійних та вищих навчальних закладів.

А по-друге, і це дуже не маловажно, до процесу активно долучаються батьки.

– А чому ж так повільно впроваджується ця потрібна справа?

– Причин кілька. Інклюзивно-ресурсний центр – абсолютно нова структура в системі освіти. Відповідно потрібні й спеціалісти, яких досі практично не було у наших школах – психолог, логопед, дефектолог, реабілітолог.

Крім того, діти з особливими потребами потребують спеціального обладнання – тренажерів, розвиваючих іграшок, які допомагають оволодіти певними навиками і т. д. Інклюзивна освіта – це не просто прихід дитини з особливими освітніми потребами до звичайної школи. Йдеться про створення особливого підходу до навчання такої дитини, який передбачає додаткові елементи навчального процесу – індивідуальний план розвитку, спеціально облаштоване місце і належні умови для неї.

Не секрет і те, що чимало загальноосвітніх шкіл та навчальних закладів інших ланок поки що не готові прийняти учнів з особливими освітніми потребами. А декотрим батькам не просто визнати, що їхній син чи донька належить саме до такої категорії дітей.

Нерідко серйозною перепоною для відвідання центру є і неналежне транспортне забезпечення та вкрай розбиті дороги.

– Створення такого центру, як кажуть, з нуля, – справа не з дешевих. І все робиться за кошти селищної ради?

– Якраз ні – все робиться, як прийнято казати, спільними зусиллями. Приміщення колишньої Попільнянської сільської ради нам виділила територіальна громада. До слова сказати, що воно у належному стані – світлі просторі кімнати акуратно обклеєні шпалерами.

Є частина меблів, решту купили коштом селищної ради. За кошти держбюджету придбано оргтехніку. Затишок створимо за допомогою вазонів.

– Тобто, аби приступити до занять, залишається лиш набрати дітей?

– За великим рахунком, так. Однак до цього приступимо, як тільки повністю укомплектуємо центр кадрами. Нині нам потрібно ще психолога і логопеда.

Та й з облаштуванням приміщень поки що не все вирішено. З настанням тепла нам ще повинні підвести воду, обладнати внутрішні туалети.

Стосовно набору дітей мушу сказати, що процес цей не настільки простий, як може видатись на перший погляд.

Попередньо директор повинен провести бесіду хоча б з одним із батьків чи іншим представником дитини. Потім комісія із наших спеціалістів зробить комплексну оцінку дитини з метою визначення особливих освітніх потреб її, у тому числі коефіцієнта інтелекту, а також розробить рекомендації щодо освітньої програми, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг відповідно до потенційних можливостей дитини.

– Центр, як і звичайна школа, діятиме протягом навчального року?

– Ні, ми працюватимемо цілорічно. Заняття з кожною дитиною проводитимуться індивідуально. Періодичність їх теж визначатиметься, виходячи з потреб дитини та можливості батьків, оскільки вони повинні супроводжувати дітей.

– Залишається лиш побажати вам успіхів у цій непростій справі. І дякую за інформацію, думаю, вона буде цікавою багатьом нашим читачам.

Вела розмову Марина КОРОТЕНЮК.

На знімку: (зліва направо) психолог Ірина Володимирівна ФЕДОРЧУК, реабілітолог Олександр Валентинович ЛУЦЕНКО, виконуюча обов’язки директора Лариса Василівна ТРОЩИНСЬКА та бухгалтер Людмила Іванівна СУЩЕНКО.

« повернутися