Росія запропонувала можливість будівництва атомної електростанції в Нігері, багатому на уран – величезній пустельній державі на краю Сахари, яка імпортує більшу частину електроенергії.

Це може виявитися непрактичним і ніколи не реалізуватися, але ця концепція є ще одним кроком Москви до пошуку геополітичної переваги над західними країнами.

Історично Нігер експортував метал для подальшого збагачення у Франції, але ситуація змінюється, оскільки військове керівництво країни розриває зв’язки з колишньою колоніальною державою.

У червні було націоналізовано уранову видобувну компанію, що належала французькій атомній групі Orano, що відкрило шлях для Росії заявити про себе як нового партнера.

Йдеться про виробництво електроенергії та медичні застосування, з акцентом на підготовку місцевих фахівців у рамках угоди про співпрацю, підписаної між російською державною корпорацією «Росатом» та нігерійською владою.

Якщо це коли-небудь буде реалізовано, це стане першим проєктом атомної енергетики в Західній Африці.

Окрім початкових обговорень, незрозуміло, наскільки далеко просунеться ця справа. Але вже першим кроком Москва показала, що розуміє глибину місцевих розчарувань.

Понад п’ятдесят років Orano – до 2018 року відома як Areva – видобувала уран Нігеру для постачання атомного енергетичного сектору, який є основою енергетичної стратегії Франції.

Французька державна компанія наразі отримує більшу частину своїх поставок з Канади та Казахстану та має проєкти в розробці в Монголії та Узбекистані.

Але зв’язок із Нігером залишався значущим і обтяженим певною політичною та, можливо, навіть культурною вагою.

Однак Париж не поділився своїми знаннями в галузі ядерної енергетики зі своїм лояльним африканським постачальником. Тим часом Нігер змушений покладатися в основному на вугільні електростанції та імпорт електроенергії з Нігерії.

Але тепер розрив у відносинах між військовою хунтою Нігеру та Францією дозволив Москві запропонувати надію, хоч і далекі, на ядерне майбутнє, чого Orano, за багато років роботи на місці, не змогла зробити.

«Наше завдання – не просто брати участь у видобутку урану. Ми повинні створити цілу систему розвитку мирної атомної енергетики в Нігері», – заявив міністр енергетики Росії Сергій Цивілєв 28 липня під час візиту до Ніамея.

Звісно, це не зовсім альтруїзм. Це економічні вигоди для Росії, і це частина ширшого прагнення витіснити західний вплив із регіону Сахель.

Росіяни можуть отримати шанс розробити родовище Імурарен, одне з найбільших у світі уранових родовищ.

Французький план розробки об’єкта спочатку був зупинений через падіння світового попиту на уран після аварії на японській АЕС Фукусіма у 2011 році. Його було відновлено в середині 2023 року, але військова хунта, яка захопила владу тижнями пізніше, скасувала права Orano на родовище Імурарен.

Захоплення цього ключового активу зміцнило б і без того важливу позицію Росії у світовому виробництві урану – товару, який зараз настільки важливий для світових сподівань, що атомна енергетика допоможе зменшити викиди парникових газів.

І вони цілком можуть отримати можливість купити за вигідною ціною всю або частину концентрату уранового “жовтого кексу” вагою до 1400 тонн, що очікує на експорт з рудника Sominak, яким керує Orano в Арліті, і який був захоплений державою у червні.

Запаси вперше накопичилися після того, як західноафриканське блокування ЕКОВАС запровадило торговельну блокаду Нігеру після повалення президента країни Мохамеда Базума у липні 2023 року. Але навіть після зняття санкцій новий військовий режим заборонив Orano відновлювати поставки.

Свого часу Китай також виявив інтерес до купівлі частини концентрату.

Нігерійці навіть вивчали контакти з Іраном, доки США не застерегли їх від будь-якого продажу в цьому конкретному напрямку.

Звичайно, картина нігерійської атомної електростанції, яку намалював Цивілєв, ставить величезні питання – технічні, економічні та щодо безпеки в регіоні, відомому ісламістськими повстанцями.

Дійсно, французи, схоже, ніколи не вважали цей варіант вартим серйозного розгляду.

Адже хоча переробка руди на жовтий кекс може відбуватися в Нігері, подальше конвертування, збагачення та перетворення на ядерне паливо здійснювалося за кордоном, на заводі Orano в Кап-де-ла-Ег в Нормандії.

Звідти воно доставлялося на французькі АЕС.

Будівництво атомної електростанції може зайняти роки, а такі проєкти потребують величезних капіталовкладень, і після введення в експлуатацію їм потрібне потужне та надійне джерело електроенергії.

Крім того, життєздатність залежить від наявності промислових та побутових споживачів, які можуть дозволити собі ціну виробленої електроенергії.

Існують також питання щодо того, чи можна безпечно будувати та захищати атомну електростанцію в нинішньому крихкому та неспокійному регіоні Сахель. Ісламістські збройні групи контролюють великі території в Малі та Буркіна-Фасо, а також частині західного Нігеру, що робить цей район вкрай небезпечним.

Враховуючи час, витрати та складнощі розвитку ядерного сектору в Нігері, це залишається віддаленою перспективою.

Ймовірно, це не запропонує ранній засіб для полегшення поточного тиску на енергопостачання або його потреби в економічній диверсифікації.

Але, певною мірою, ці технічні питання не мають значення.

Росія скористалася почуттям обурення нігерійців через припущення французів, що вони повинні задовольнятися тим, що назавжди залишаться постачальником сировинних мінералів, без надії коли-небудь перейти до більш промислово розвиненого рівня.

Союзні військові режими в сусідніх Малі та Буркіна-Фасо вже застосували своє африканське сувереністське бачення до свого найбільшого експорту – золота.

Нові правила видобутку змушують іноземних інвесторів надавати більшу роль місцевим бізнес-партнерам і забезпечувати місцеву переробку частини продукції, залишаючи більше “доданої вартості” у вигляді робочих місць та прибутку вдома.

Малі навіть затримала деяких керівників канадської золотодобувної компанії Barrack на кілька місяців через суперечку щодо доходів.

Тепер Нігер також грає жорстко.

Припинення діяльності та подальша націоналізація операцій Orano супроводжувалися взаємними звинуваченнями, причому уряд і компанія звинувачували один одного в перешкоджанні.

Керівник групи в країні Ібрагім Курмо перебуває під арештом без пред’явлення звинувачень з травня.

А нинішня хунта, яка перебуває при владі, схоже, сповнена рішучості покласти край епосі французького видобутку урану в Нігері, причому один чиновник заявив паризькій газеті Le Monde, що Orano “набивала собі кишені природними ресурсами нашої країни”.

Хто може сказати, що перетворяться пропозиції Москви щодо ядерного наукового партнерства, а можливо, навіть виробництва електроенергії, на конкретні справи?

Але одне зрозуміло: у Нігері саме росіяни правильно вловили політичний настрій.

Пол Меллі – запрошений співробітник Програми Африки в Chatham House в Лондоні.