Останніми місяцями спостерігаються зміни у риториці щодо України, зокрема з боку колишнього президента США. Висловлюється припущення, що розчарування певними діями Росії може змусити змінити тон щодо конфлікту в Україні. Проте залишається невизначеним, чи призведе це до відчутної та дієвої підтримки України у цій тривалій війні проти агресора.

Від початку повномасштабного вторгнення було кілька критичних моментів, коли міжнародні партнери Києва мали шанс завдати рішучих ударів по військових силах та машині Кремля. Проте, як свідчить аналіз, ці можливості були часто втрачені.

Від затримок із постачанням життєво важливої зброї, такої як танки, винищувачі та ракети далекого радіусу дії, до пакетів санкцій, які були недостатньо ефективними, Заходу неодноразово не вдавалося завдати належного удару. Це створювало ситуації, коли Україна опинялася на межі, особливо коли російська армія посилювала свої повітряні атаки з тривожною швидкістю.

Нещодавно прозвучали заяви про намір надати Україні додаткове озброєння, включаючи системи ППО Patriot. Також було зазначено про готовність прийняти набагато жорсткіші санкції проти Росії та висловлена критика на адресу російського керівництва. Ці заяви викликають надію, але водночас і питання щодо їх своєчасності та достатності.

Навіть якщо нові, жорсткіші санкції будуть запроваджені, і Захід разом почне постачати весь спектр озброєння, про яке Україна постійно просить, постає питання, чи не буде це вже занадто мало і занадто пізно. Ця думка викликає занепокоєння серед багатьох аналітиків.

За наявною інформацією, існує значна ймовірність, що будь-яка потенційна мирна угода Україна, укладена за посередництва колишнього американського лідера, може включати передачу Кремлю територій Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Це викликає серйозне занепокоєння серед європейських лідерів, які стурбовані тим, як така угода Трампа може бути просунута без повної згоди України.

Незважаючи на численні декларації про незмінну підтримку Києва “стільки, скільки потрібно”, самі європейські країни ще не розробили альтернативного, більш-менш прийнятного плану для послаблення переговорної позиції агресора. Це підкреслює відсутність єдиної та рішучої стратегії Заходу.

Існує думка, що Європа, яка також багато говорить про підтримку України, не повною мірою виконала свої зобов’язання. Особливо показовим є те, що під час нещодавніх зустрічей плани щодо розгортання миротворчих військ в Україні у разі припинення вогню були тихо відкладені. Це мовчазне визнання того, що це припинення вогню навряд чи настане найближчим часом, і питання про майбутнє України залишається відкритим.

Простіше кажучи, Україну протягом останніх трьох років часто підводили її союзники – і дуже сильно. Ця ситуація підкреслює критичну необхідність більш ефективної та швидкої західної допомоги.

Захід має у своєму розпорядженні численні важелі впливу, які він неодноразово обіцяє використати, щоб посилити боротьбу України та послабити режим агресора. Це включає жорсткіші санкції проти Росії та її союзників, а також збільшення допомоги Києву. Однак без реального надання цієї допомоги всі ці обіцянки зводяться до порожніх слів, що ускладнює ефективні переговори про мир.

Нагадаємо, що раніше було анонсовано нові рішення для відновлення постачання зброї Україні, що може вплинути на хід війни в Україні.