Житомир попрощався із Захисником України Богданом Малецьким

🕯️ МАЛЕЦЬКИЙ БОГДАН ЛЕОНІДОВИЧ
1976 – 2026

Житомир вшановує пам’ять свого сина, Богдана Леонідовича Малецького, який віддав життя за свободу та незалежність України. Його шлях, від народження у Житомирі в сім’ї військовослужбовця до подвигу на полі бою, є свідченням незламного духу та глибокої відданості Батьківщині. Перші роки навчання Богдан провів у Чехословаччині, а після повернення родини до Житомира, продовжив освіту в ЗОШ №21 (нині — ліцей №21).

Отримавши професію водія навантажувача, Богдан Леонідович пройшов строкову військову службу. Його професійний шлях також включав роботу в Києві у компанії «Промресурс». Але справжнє випробування для нього розпочалося у 2014–2016 роках, коли він брав активну участь в Антитерористичній операції, мужньо захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. За свою віддану службу та незламність він був відзначений численними нагородами: медаллю «Учасник АТО», медаллю «За участь в АТО», а також медаллю «Ветеран війни – Учасник бойових дій».

Після демобілізації Богдан Леонідович працював за межами України, роблячи вагомий внесок у будівництво мостів та тунелів. Однак, із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації у 2022 році, він без вагань, разом зі своїм братом, знову став до лав Захисників України. Йому довелося пройти через важкі бої, зазнати контузій та поранень, які згодом спричинили тяжкі наслідки для здоров’я.

Особливо болючим ударом для Богдана стала загибель його рідного брата, Воїна Володимира, у вересні 2022 року. Ця втрата залишила глибокий шрам у його серці. Після демобілізації, через наслідки отриманих поранень, Богдан проходив тривале лікування. Але, на жаль, 9 лютого 2026 року серце нашого Захисника не витримало. Війна продовжує забирати найкращих – не лише на полі бою, але й через невидимі рани, які залишаються після пережитого.

Друзі та побратими згадують Богдана як людину великої душі: добру, щиру, завжди готову прийти на допомогу. Його усміх, життєрадісність та здатність підтримати робили його душею компанії. Він обожнював природу, риболовлю, цінував тепло родинного кола. Особливо міцним було його братерське ставлення до близьких, з якими його єднала не лише кров, а й спільна боротьба за майбутнє України.

У вічній скорботі залишилися його рідні, близькі, друзі та бойові побратими. Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України, Богдану Леонідовичу Малецькому!