🕯 Минає час, але не минає біль втрати…

Сьогодні — перша річниця загибелі відважного Захисника України, нашого земляка Юрія Віталійовича Ткачука.

Юрій народився 29 січня 1984 року в селі Липки у родині вчителів Надії та Віталія Ткачуків. Зростав разом із двома сестрами — Вітою та Тетяною.

Закінчив Липківську початкову школу, згодом — Невірківську середню. Професію електрогазозварювальника здобув у Рівненському коледжі №10. Працював на різних будівельних об’єктах у Рівному та Києві.
У 2008 році одружився. Разом із дружиною Наталією придбали будинок у рідному селі, облаштовували оселю, виховували доньку Юлію та сина Станіслава.

У серпні 2014 року добровільно долучився до участі в Антитерористичній операції. У складі 28-ї окремої механізованої бригади захищав східні рубежі України на Донеччині.
Після повернення на деякий час виїжджав на заробітки до Польщі та Литви.

У 35-річному віці вступив на службу до Національної поліції України. Заочно здобув вищу освіту у Львівському національному університеті внутрішніх справ. Працював у Гощанському відділенні поліції №5.

13 лютого 2023 року став до лав Національної гвардії України. Служив на посаді командира взводу штурмової роти «Азов». Виконував бойові завдання в найгарячіших точках фронту: у Серебрянському лісі, на Торецькому напрямку, після поранення — на Харківському напрямку.

У складі 5-ї Слобожанської бригади готував снайперів і супроводжував їх на позиції.
Молодший лейтенант Юрій Ткачук загинув 20 червня 2025 року внаслідок бойових дій у Харківській області.
«Був хорошим сім’янином, батьком і другом. Цілеспрямований, наполегливий, завжди тримав слово», — згадують про нього односельці.

Герої не вмирають, доки живе пам’ять про них! Вічна слава Герою!