Триває тяжка війна. Україна мужньо протистоїть неоголошеному вторгненню російської федерації на нашу землю. Українці з болем переживають руйнування міст і сіл, знищення національних цінностей, понівечену інфраструктуру, а найстрашніше – непоправні втрати наших захисників, відданих, безстрашних і мужніх воїнів Збройних Сил України.
Сьогодні Сквирщина прощалася з військовослужбовцем Збройних Сил України Романом Качаненком.
Качаненко Роман Леонідович народився 20 травня 1977 року в селі Шамраївка Білоцерківського району Київської області.
Його життєвий шлях був сповнений праці, доброти та любові до рідних і Батьківщини. У 1992 році він закінчив Шамраївську середню школу, після чого здобув професію у ПТУ №6 міста Біла Церква за спеціальністю «штукатур, облицювальник-плиточник».
Після проходження строкової служби в лавах Збройних Сил України Роман повернувся до мирного життя і чесно працював, не цураючись жодної роботи. Свій трудовий шлях розпочав у 1999 році з роботи звалювальником у лісгоспі. Упродовж багатьох років працював на підприємствах рідного краю – у ВАТ «Будматеріали», ТОВ СП «Бегленд», ТОВ «Фірма Грона», Сквирській філії ДП «Укрветсанзавод». Його знали як відповідальну, працьовиту та щиру людину.
22 січня 2024 року Роман Леонідович став на захист України, будучи призваним за загальною мобілізацією. З 14 лютого 2024 року проходив службу у військовій частині А1815 на посаді навідника механізованого відділення. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, гідно й мужньо боронячи рідну землю.
У 2025 році важка хвороба стала тяжким випробуванням для нього та його близьких. Попри це, Роман залишався сильним духом і світлою людиною.
9 квітня 2026 року, після тривалої боротьби з недугою, його серце зупинилося.
У глибокій скорботі залишилися батько Леонід Прокопович, мати Ольга Хомівна, сестра Валентина, брат Олександр, племінниця Анна, рідні, друзі та всі, хто мав честь знати Романа.
Світла пам’ять і вічна слава Герою.