Шановна громадо!

З глибоким сумом та скорботою повідомляємо про загибель нашого земляка, мешканця Голованівська — ЗАКАЛАШНЮКА ОЛЕКСАНДРА ЮРІЙОВИЧА, який повертається додому “на щиті”.

Олександр Юрійович народився 24 серпня 1992 року, у рік, коли Україна здобула незалежність. Він був справжнім ровесником нашої свободи та її живим втіленням. З дитинства білочубий, голубоокий, розумний та допитливий хлопчик, захоплений футболом і риболовлею, він зростав разом із державою, котру врешті-решт захистив ціною власного життя.

Сашко виховувався в родині, де слова “правда”, “честь” та “совість” мали глибокий зміст. Людські та родинні цінності були для нього понад усе, а доброта та щирість завжди супроводжували його.

У 2007 році Олександр з відзнакою закінчив 9 клас Голованівської ЗШ І-ІІІ ст. У 2011 році здобув кваліфікацію техніка-маркшейдера, закінчивши Київський технікум менеджменту транспортного будування. Згодом працював у ПРАТ “Кіровоградобленерго”, Голованівському РЕМі, будуючи міцний фундамент свого життя. Його мрією було мирне, впевнене майбутнє для своєї країни та родини.

Олександр був Людиною з великої літери, надійним плечем, на яке завжди можна було покластися. Разом із дружиною Вітою вони створили міцну сім’ю, виховували двох чудових дітей — Дашу та Максима. Олександр був для своєї родини не лише чоловіком, батьком, сином чи братом, а й незламною опорою, яку завжди підтримувала велика, любляча родина.

Як учасник АТО, а згодом — безстрашний захисник у найпекельніші часи повномасштабного вторгнення, він був надійним побратимом, вірним присязі та військовому обов’язку до останнього подиху. Олександр був нагороджений Відзнакою “За мужність і відвагу”, а також нагрудними знаками “Мужність єднає покоління” та “За мужність і відвагу”. Як справжній чоловік, патріот і воїн, він ніколи не ховався за спинами інших, демонструючи високе почуття гідності.

На останнє своє бойове завдання Олександр пішов добровільно. 11 лютого 2024 року надійшла страшна звістка — він зник безвісти. Тиша та невизначеність стали нестерпним тягарем для родини.

Понад два роки нестерпного очікування, коли надія боролася з німим відчаєм, а дні й ночі були сповнені болю, сильнішого за будь-які вибухи.

23 березня 2026 року прийшла звістка про найстрашніше: молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти в/ч А 0989, Олександр Закалашнюк, героїчно загинув 11 лютого 2024 року в районі н.п. Богданівка Бахмутського району Донецької області. Його останки були ідентифіковані.

Боляче, коли нас покидають молоді, сильні, справжні чоловіки. Це горе неможливо прийняти, а біль — виплакати.

Світла пам’ять тобі, наш Герою, наш Сашо. Твій бій завершено, але вогонь твого серця вічно житиме в кожному з нас.

Голованівська селищна рада висловлює найщиріші співчуття родині загиблого Олександра Закалашнюка: дружині, дітям, батькові, сестрі, усім рідним і близьким.

Вічна слава! Вічна шана!

Ніколи не забудемо!

Про час і місце поховання Олександра Закалашнюка буде повідомлено додатково.