І знову — біль, надія й незламна віра зібрали нас разом.
Родини безвісти зниклих і полонених Захисників, небайдужі жителі громади сьогодні знову стали пліч-о-пліч на узбіччі траси М-30 біля кафе «Дует плюс». Ми вийшли, щоб світ почув. Щоб тиша не поглинула імена тих, кого чекають вдома.

Кожен плакат — це крик душі. Кожен погляд — це молитва. Кожне серце — сповнене болю й надії водночас. Ми стали голосом тих, хто зараз не може говорити, але кого щохвилини згадують, люблять і чекають.

Ми не звикнемо до очікування. Ми не змиримося з невідомістю.
Ми чекаємо повернення кожного нашого Захисника.
Живими. Додому. 💙💛