Її важкохвора донька потребувала такого догляду, який вона просто не могла собі дозволити.
Чоловік контролював кожен пенні.
Їй було тридцять п’ять років — бідна, самотня, доведена до відчаю, — і зрештою в неї залишився лише один вихід: писати.

І вона писала.

Книгу, яка згодом змінила світ.

Її звали Перл С. Бак.
Вона стала першою американкою, яка отримала Нобелівську премію з літератури.
Але перш ніж дійти до цього, їй довелося пережити те, що зламало б більшість людей.

Вона народилася 1892 року у Західній Вірджинії, але в Америці прожила лише три місяці. Її батьки-місіонери невдовзі забрали її до Китаю, у Чженьцзян, на береги річки Янцзи. Перші слова вона вимовила китайською, а не англійською. Своє світле волосся ховала під капелюхом, щоб мати змогу гратися з місцевими дітьми.

«У ті роки я не вважала себе білою людиною», — скаже вона пізніше.

Вона належала всюди.
І водночас — нікуди по-справжньому.

Це відчуття супроводжувало її все життя.

1917 року вона вийшла заміж за Джона Лоссінга Бака, і вони оселилися в сільській місцевості Китаю. За три роки народилася їхня донька Керол.
Але щось було дуже не так.

Керол не говорила. У неї були напади. Вона не навчалася.
Лікарі не могли пояснити, що з нею відбувається.

Сьогодні ми знаємо: фенілкетонурія.
Тоді ж це був лише безіменний, безпорадний біль.

Чоловік замкнувся в собі.
Перл залишилася наодинці з дитиною, яка потребувала її щомиті, — і в шлюбі, де не було підтримки. Чоловік не хотів повертатися до Америки, де, можливо, на Керол чекала краща допомога.
Гроші були в його руках. Кожну копійку їй доводилося випрошувати.

Саме тоді вона з жорстокою, кришталевою ясністю усвідомила:
усе залежить від неї.
А в неї — нічого немає.

1927 року до них докотилася громадянська війна в Китаї. Вони втекли до Японії, а згодом оселилися в убогій шанхайській квартирі, яку ділили з іншими родинами. Чоловік пішов працювати. Перл залишилася сама з дітьми.

Їй було тридцять п’ять.
Зруйнований шлюб.
Хвора дитина.
Жодного майбутнього.

Багато хто здався б.
Вона — ні.

Вона знову почала писати. Не з натхнення — з відчаю.
Письмо стало єдиним шляхом до свободи. Єдиною надією для Керол.

Вона натрапила на маленьке оголошення з трьома літературними агентами й написала всім трьом.
Двоє відмовили:
«Нікому не цікаві історії про Китай».

Третій, Девід Ллойд, сказав «так».
Він залишався її агентом тридцять років.

1929 року Перл повезла Керол до Америки на лікування. До закладів, що радше нагадували клітки: тиша, забуття, нелюдськість. А потім вона знайшла Вайнленд у Нью-Джерсі — місце по-справжньому людяне.

Залишити там доньку було найважчим рішенням у її житті.
Але вона це зробила.
Бо була їй це винна.

Тим часом прийняли її перший роман — «Східний вітер, західний вітер».
Після двадцяти п’яти відмов.
Останній редактор, сказавши «так», підвівся з місця.

Перл повернулася до Китаю й писала люто, одержимо.
За три місяці вона завершила «Добру землю».

Історію Ван Луна та О-Лань. Простих китайських селян.
Звичайних людей — з гідністю, любов’ю, глибиною.

В Америці, де китайців зневажали, ця книга стала революцією.
Клуб «Книга місяця» обрав її.
Перл отримала 4000 доларів.

Подумайте про це.

Вперше вона змогла забезпечити майбутнє Керол.

Книга вибухнула успіхом.
Стала найпродаванішим романом 1931 і 1932 років.
1938 року вона отримала Нобелівську премію.

Але справжня нагорода була не в цьому.

Вона показала світові людське обличчя там, де раніше його ніхто не шукав.
Словами будувала мости між культурами.

Вона не зупинилася.
Написала понад сімдесят книг.
Усиновила сімох дітей різного походження.
Боролася за громадянські права, за жінок, за людей з інвалідністю.
Заснувала Welcome House — перше в Америці агентство міжрасового усиновлення.

Вона померла 1973 року.
Керол прожила ще двадцять років — у безпеці, з турботою й любов’ю.
Саме так, як Перл пообіцяла.

Ця історія вчить нас ось чому:

Шедеври не завжди народжуються з натхнення.
Іноді — з голоду.
Іноді — з болю.
З найчистішої, найвідчайдушнішої, незламної любові.

«Добру землю» писали не заради успіху.
А тому, що в матері не було іншого вибору.

І цей вибір змінив літературу.
Змінив мислення людей.
Змінив світ.

Перл С. Бак — або, як це звучить угорським вухом, Дьондь С. Бак —
показала нам, що коли любов достатньо сильна,
вона здатна зрушувати гори.