Безбар’єрність — це не «для когось». Це для кожного.

Коли ми чуємо слово безбар’єрність, часто думаємо, що це лише про людей з інвалідністю. Насправді — це про кожного з нас у різні моменти життя.

Уявімо звичайну ситуацію: людина приходить до установи, щоб отримати довідку.
Сходи без поручнів, вузькі двері, складні формулювання, черга без пояснень.
Для когось це просто незручно. А для когось — неподоланна перешкода.

🔹 Мама з візочком — потребує зручного тротуару та пандуса, а не сходів.
🔹 Людина старшого віку — хоче безпечно дістатися до лікарні чи магазину без ризику впасти.
🔹 Військовий після поранення — має право на доступні адмінпослуги, транспорт і простір без перешкод.
🔹 Людина після стресу чи втрати — потребує зрозумілої інформації, людяного ставлення та підтримки.
🔹 Кожен із нас — хоча б раз був у ситуації, коли щось було «незручно», «недоступно» або «незрозуміло».

Безбар’єрність — це:
✔️ зрозуміла мова без складних бюрократичних термінів;
✔️ доступні будівлі та громадські простори;
✔️ повага, терпіння й рівні можливості;
✔️ середовище, у якому ніхто не почувається зайвим.

Створюючи безбар’єрний простір сьогодні, ми дбаємо не про «окремі категорії», а про якість життя всієї громади.

Безбар’єрність — це про гідність. Про людяність. Про кожного з нас 💛💙