Бобринець в історії 19-го – початку 20 століття – місто, в якому мирно жили різні національності. Багато єврейських сімей поряд з українськими, змішані сім’ї. Поділ в невеликій спільноті міста – лише за визначеннями добро чи зло, аж ніяк не за нацією чи віросповіданням. Християнські храми сусідили з синагогами і всім було місце під сонцем у Бобринці – до приходу комуністичної влади, яка закрила і храми, і синагоги.

Тяжкого удару єврейському населенню міста нанесла німецька окупація 1941-1944 років, коли в Бобринці було організоване гетто. З тих часів старожили міста розповідали моторошні історії катування, тортур і знищення євреїв. Частина із розповідей не підтверджена документально. Є факти підтверджені.

У 1942 році за наказом польового жандарма Альберта Микулича німці розстріляли 358 євреїв, жінок, дітей, людей похилого віку.

Розстріляним, закатованим бобринчанам після Другої світової встановлено пам’ятний знак на місці розстрілу. Він збережений – і нехай ще довго нагадує про злочин Голокосту, що не має строку давності.

Сьогодні, 27 січня 2026 року, пам’ять страчених вшанували Бобринецький міський голова Леонід Кравченко, секретар міської ради Світлана Торіна, перший заступник міського голови Валентин Музика.

Ніяка нація не краща і не гірша на землі, право у кожного – жити.