Втрати, сльози і біль…
Чорна тінь війни знову огорнула Петрівщину. Вона щодня забирає найкращих — тих, хто не шкодував себе заради миру, свободи і майбутнього України.
Скільки ще сердець має зупинитися, щоб настала тиша?
27 грудня 2025 року у госпіталі при Криворізькій лікарні № 1 від тяжкої хвороби відійшов у вічність захисник України, наш земляк Мачулін Станіслав Петрович.
Війна позбавила життя ще одного воїна. Йому було лише 37 років.
Мачулін Станіслав Петрович народився 4 лютого 1988 року у смт Новопавлівка Новобузького району Миколаївської області. Навчався у Новопавлівській загальноосвітній школі.
Зростав і виховувався у повній багатодітній родині, де панували любов, злагода й повага. Батьки працювали на землі, сіяли й збирали врожаї. Ще з дитинства Станіслав долучався до хліборобської праці — допомагав батькові в полі, пишався тим, що його руки причетні до народження хліба.
У 2003–2005 роках здобув фах кухаря в Андріївському ПТУ № 15 Миколаївської області.
У 2008 році родину спіткала тяжка втрата — помер батько. Станіслав став надійною опорою для матері, допомагав по господарству, дбав про молодших братів. Працював за фахом у містах Одеса та Миколаїв.
У 2019 році переїхав до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, працював на різних підприємствах, займався ремонтом квартир, захоплювався радіотехнікою. Попри зайнятість, завжди знаходив час навідати матір, яка на той час проживала в селі Ганнівка Олександрійського району Кіровоградської області.
У серпні 2022 року він добровільно став до лав захисників України. Без вагань пішов боронити рідну землю від ворога.
Брав участь у боях за Бахмут, Херсон. У 2023 році під час одного з боїв отримав контузію.
У 2025 році проходив лікування у лікарні імені Мечникова в м. Дніпро, згодом — у госпіталі при Криворізькій лікарні № 1, де 27 грудня 2025 року його серце зупинилося .
Мачулін Станіслав Петрович мав багато друзів, був добрим, щирим, вимогливим до себе, любив порядок і був справжнім майстром своєї справи.
Він залишив по собі світлу пам’ять — як син, брат, друг і Воїн.
Не встиг створити власної родини, не встиг збудувати дім та виховати дітей. Не встиг…
У загиблого залишилися мати — Олена Олексіївна, молодші брати Валентин та Владислав.
Петрівська селищна рада, депутатський корпус та вся громада висловлюють щирі співчуття рідним і близьким воїна у зв’язку з непоправною втратою.
Схиляємо голови у скорботі та дякуємо Захиснику за відданість Україні.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Слава Україні!