Вчора, 25 січня, голова Спілки матерів та дружин загиблих Героїв Глибоччини Олена Коврик разом з Уляною Марусик організували поїздку у село Лішня на Службу Божу та освячення плит, де викарбувані імена загиблих воїнів і нашої – Глибоцької громади.

Всеукраїнський храм-пантеон у с. Лішня на Тернопільщині — це унікальний меморіальний комплекс, зведений для вшанування пам’яті захисників, загиблих у російсько-українській війні з 2014 року. Відкритий 30 грудня 2023 року, храм містить меморіальні плити з іменами Героїв та Алею пам’яті (137 червоних дубів), слугуючи місцем для щорічних прощ родин загиблих.

Храм-пантеон у Лішні є важливим центром національної пам’яті, створеним з ініціативи родичів загиблих військовослужбовців та волонтерів.

Гранітна плита з іменем Героя війни — це не шматок холодного каменю. Це серце, що завмерло, але не перестало битися в пам’яті людей. У кожній літері викарбуваний шлях — від першого кроку по рідній землі до останнього кроку назустріч смерті заради життя інших. У цьому камені — недоспані ночі матері, тихі молитви батька, сльози дружини, дитячі долоні, що шукають тата. Це біль, який не минає, і гордість, яка не дає впасти.

Граніт мовчить, але говорить більше за тисячі слів. Він пам’ятає голос Героя, його сміх, його страхи й його мужність. Він тримає історію вибору — не сховатися, не відвернутися, не втекти, а стати стіною між ворогом і майбутнім.

Ця плита — нагадування живим: свобода не безкоштовна. Вона має ім’я, дату народження і дату, після якої світ уже не став таким, як був. Вона має ціну — життя.

Поки стоять ці гранітні плити, стоїть і правда. Поки хтось зупиняється біля неї, читає ім’я, торкається холодної поверхні, відкриває за QR-кодом фото Героя і коротку розповідь — Герой живе. У пам’яті. В історії. У нас самих.

Із розповіді Олени Дмитрівни: «Я безмежно дякую вам мої матері, дружини, хто приєднався до моєї ініціативи увіковічити пам’ять про загиблих Героїв Глибоччини і 22 побратимів мого сина (18 з них загинули 18.02.23 разом з Тарасом). Бог мене чисто випадково звів з Ульяною Марусик, і ми почали формувати ці плити. Мені вдалося за 3 тижні сформувати 3 плити, 80 Героїв подала я особисто. Це було нелегко, але ми впорались».

Автор Наталія Балан Іванова.

Від імені Глибоцької територіальної громади висловлюємо щиру подяку пані Олені Коврик Elena Kovryk та Уляні Марусик за ініціативність, наполегливість, самопожертву та відповідальність, з якими ви взялися за цю справу і довели її до кінця. Ми схиляємо голови перед матерями, дружинами і всіма, хто долучився до увіковічення імен наших Героїв.

Ваші зусилля — це прояв глибокої поваги до подвигу наших Героїв і підтримка родин, які втратили найдорожче.

Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.

@читачі