🏡 Віддалік та зовсім поряд з Удовиченками хуторів чимало – Косяки, Зайці, Руденки, Матяші. Деякі потихеньку безлюдніють, у інших місцеві жителі вправно господарюють по сьогоднішній день.

Микола Заєць народився на Гончарах. Та надовго там йому затриматися не довелося, бо невдовзі після народження сина батьки купили хату у Горобіях Власівської сільради, а згодом у Соколівщині, де Микола Сергійович нині і проживає.

🌾 Бачачи змалку, як тато з мамою працюють у колгоспі за трудодні, тобто майже даром, син вирішив за будь-яку ціну вирватися із села. Разом із п’ятьма товаришами, закінчивши восьмирічку, Микола подав документи в одне із ПТУ Маріуполя. Вивчився на столяра.

⚓ Згодом юнака призвали в армію. До цього часу про службу на підводному човні, яка пов’язана не з найкращими спогадами, спокійно розповідати не може. Моряки подовгу не бачили сонця, йшли при неймовірній спеці у відсіках, на поверхню спливали по ночах і знову – під воду. На флоті Микола Заєць заробив виразку шлунку, а через рік після звільнення в запас його прооперували.

🏠 З підірваним здоров’ям повернувся додому, у Соколівщину. Працював оператором комутатора в Укртелекомі.

❤️ Після смерті сестри Микола Сергійович забрав на виховання двох її дітей, яким і присвятив усе своє життя.

🤝 Сьогодні вже сам він потребує сторонньої допомоги. Марія Орлянкіна, соціальний робітник Центру «Берегиня», завжди дбає про те, щоб її підопічний перебував у теплі, а на плиті була свіжозварена гаряча страва. Свіжий хліб, ліки – це теж доставляє у Соколівщину Марія Василівна.

🎁 На ювілейний день народження, який Микола Сергійович святкує сьогодні, вона приготувала йому смачний подарунок.

🎉 Шановний Миколо Сергійовичу, з нагоди 80-річного ювілею щиросердно бажаємо Вам міцного здоров’я, довголіття, невичерпної енергії, радості від спілкування з близькими та благополуччя!