🇺🇦 Він мріяв про пасіку у саду 💙💛

Сьогоднішній день знову приніс для Ярмолинецької громади сумну, болючу подію. Додому на щиті назавжди повертається наш земляк, ярмолинчанин, старший сержант ЗСУ Олексій Швидь, який загинув, захищаючи Україну, на Сумському напрямку. Життя воїна обірвалось 5 січня 2026 року. До свого ювілею 60 – річчя Герой не дожив 15 днів. А відтак і до мрії – більше часу присвятити часу дому, родині, а влітку зайнятися бджільництвом.

Олексій Володимирович народився 20 січня 1966 року у далекому Казахстані. Там пройшло його дитинство і юність, там зустрів чарівну подоляночку, ярмолинчанку Ольгу, яка там навчалась та згодом стала його дружиною. Молоде подружжя приїхало у Ярмолинці, на малу батьківщину дружини у 1988 році.

Ще з юності Олексій обрав для себе професію екскаваторника, був закоханий у техніку, вдосконалював свої уміння і знання до рівня фахівця найвищого класу. Після переїзду на Хмельниччину постійно працював на будівництві доріг та автострад.

Був призваний на військову службу у червні 2022 року. Брав участь у заходах, необхідний для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з російською агресією російської федерації проти України. Під час протистояння збройній агресії російської федерації неодноразово перебував в районах ведення бойових дій, здійснював охорону та обробку військової техніки і захисних споруд. Брав участь в обладнанні та відновлені переправ через водні перешкоди, здійснював пророблення проходів у вибухових та не вибухових інженерних загородженнях противника. Проявляв мотивацію до військової служби.

До виконання службових обов’язків відносився відповідально. Систематично удосконалював свій професійний рівень. При виконанні бойових завдань проявляв себе професійно підготовленим, сумлінним та дисциплінованим військовослужбовцем. У роботі – був ініціативний, спроможний якісно виконати поставлене завдання. Користувався заслуженою повагою серед особового складу, підрозділу та командування батальйону. Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», відзначений почесним нагрудним знаком командира військової частини «Сталевий міст», нагрудним знаком «Ветеран війни», грамотами від командувача сил підтримки Збройних Сил України за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків.

У житті Олексій Володимирович був безмежно відданий роботі, а під час виконання службових обов’язків із захисту України – службі. Вірний, надійний, добрий наставник для молоді, чуйний та щирий, професійний та відповідальний – такими словами характеризують Героя знайомі, друзі, бойові побратими. Для родини Олексій Володимирович був люблячим батьком для дітей Олесі та Антона, який, до речі, теж захищав Україну від московських окупантів, ніжним дідусем для чотирьох онуків, коханим чоловіком для дружини. Родина мріяла, щоб потішитись разом життю у родинному гніздечку, адже протягом професійного шляху Олексію часто доводилось бути у відрядженнях, а останнім часом – на війні. Чекали усі демобілізації за віком, натомість Олексій Володимирович завжди був відданим справі, намагаючись бути максимально корисним для свого військового підрозділу.

Земляки зустріли Героя живим коридором, схиливши перед воїном коліна.

Чин панахиди звершили священники ПЦУ Ярмолинецького округу під керівництвом благочинного о. Миколая Ковалика.

Від Ярмолинецької селищної ради на церемонії прощання виступив заступник Ярмолинецького селищного голови Іван Березовський.

Місцем вічного спочинку воїна, Героя, Олексія Володимировича Швидя стало кладовище у селищі Ярмолинці.

Щирі, сердечні співчуття усім рідним. Хай добрі, теплі слова про Олексія Володимировича хоч трішечки полегшать біль непоправної втрати. Підтримуємо вас, разом із вами плачемо та молимось до Господа, щоб оселив душу Героя у Царстві Небесному.