Вічна слава кращим синам України: Кропивницька громада попрощалася із земляками – Героями

Жорстока війна з російськими агресорами обпалює душі й серця, безжально забираючи найкращих синів і доньок України. Ми схиляємо голови перед подвигом Героїв і віддаємо шану їхній мужності, відвазі та вірності українському народу.
Сьогодні, 13 січня, кропивничани з військовими почестями та зі сльозами на очах проводжали в останню путь справжніх патріотів, мужніх воїнів-захисників: солдатів Вадима Савченка і Дениса Шавровського.
Вадим Савченко народився 29 травня 1992 року в селі Надлак Новоархангельського району Кіровоградської області. Загальну середню освіту здобув у школі села Якимівка Новоукраїнського району.
Прагнучи опанувати робітничу професію, Вадим вступив до професійно-технічного училища № 16 у місті Мала Виска, де здобув фах електрогазозварювальника. Після завершення навчання пройшов військову строкову службу.
Повернувшись до цивільного життя, оселився у Кропивницькому. Трудився у компанії «Савіл» оператором виробничої лінії, а згодом працював — у компанії «Харвест». Його знали як відповідального, працьовитого та надійного працівника, людину, яка сумлінно ставилася до будь-якої справи.
Із перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України, у березні 2022 року, Вадим Савченко добровольцем став до лав Збройних Сил України. Проходив службу розвідником-сапером у складі 71-ої окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ. Брав безпосередню участь у бойових діях на Харківському та Донецькому напрямках. За мужність і відданість Батьківщині був відзначений відомчими нагородами. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Під час бойових дій поблизу міста Соледар Вадим Савченко отримав важке поранення. Попри докладені зусилля лікарів і власну силу духу, за станом здоров’я був змушений залишити службу.
06 січня 2026 року серце солдата Вадима Савченка зупинилося. Йому було 33 роки…
Вадим був людиною спокійною та врівноваженою, щирою й доброзичливою до оточення. Він умів підтримати словом і ділом, мав багато друзів і користувався повагою серед побратимів та колег, був люблячим чоловіком. У його серці завжди жили порядність, людяність і внутрішня гідність.
Денис Шавровський народився 01 травня 1983 року в Кропивницькому. З ранніх років вирізнявся неабиякими здібностями до точних наук. Навчався в загальноосвітній школі № 9, де неодноразово брав участь у міських олімпіадах з математики та фізики. Шкільне навчання завершив зі срібною медаллю.
Прагнучи глибше опанувати технічні науки, Денис вступив до професійно-технічного училища № 9, яке закінчив з відзнакою – червоним дипломом, здобувши спеціальність радіомеханіка.
Професійний шлях Дениса був тісно пов’язаний із сучасними інформаційними технологіями. Він заснував власне приватне підприємство та працював у сфері кібербезпеки. Окрім цього, захоплювався радіоелектронікою, постійно втілюючи інженерні ідеї в життя. Його знали як фахівця з глибокими знаннями та високою відповідальністю.
У жовтні 2025 року Денис Олександрович у складі Збройних сил України став на захист свого народу. Пройшовши військове навчання, служив водієм-електриком-мотористом взводу безпілотних авіаційних комплексів. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, забезпечуючи роботу підрозділу в складних бойових умовах.
Солдат Денис Шавровський загинув 31 грудня 2025 року тримаючи оборону селища Шевченко Покровського району Донецької області. Йому назавжди буде 42 роки…
Денис був напрочуд доброю, чуйною та світлою людиною — щирим і надійним товаришем, справжнім другом і люблячим батьком. У спілкуванні з людьми його вирізняли уважність і делікатність. Він ніколи не залишався осторонь чужого болю, завжди простягав руку допомоги, коли це було необхідно.
Наші захисники і захисниці – мов янголи-охоронці. Вони завжди залишаються поруч — у наших серцях, у наших спогадах, у кожному дні. Вони дарують світло віри, силу духу та приклад безмежної любові до своєї землі.
І доки живе вдячність Героям у наших серцях — житиме Україна!
Схилимо голови й вшануємо пам’ять наших Героїв-захисників хвилиною мовчання.
Слава їм! Вічна і світла шана!