Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях.

Сьогодні минає перша річниця з дня загибелі нашого земляка, військовослужбовця Івана Бондарчука.

Іван Миколайович народився 20 березня 1970 року в селі Садове в родині Миколи та Ольги Бондарчуків. У сім’ї, крім нього, було ще дві сестри – Лариса та Ніна – і брат Леонід.

Після закінчення місцевої школи Іван вступив до Рівненського автотранспортного технікуму, який закінчив із відзнакою. У 18 років проходив строкову військову службу в місті Ізяслав.

Повернувшись зі служби, здобув вищу освіту в Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю інженера-будівельника, також закінчивши навчання з червоним дипломом.
Згодом Іван створив сім’ю з Людмилою. У подружжя народилися син Роман та донька Інна. Однак щасливого сімейного життя не склалося, і з часом пара розійшлася.

У мирному житті Іван Миколайович працював водієм маршрутки в місті Рівне.
20 липня 2024 року він добровільно вирішив стати на захист України, попри стан здоров’я та хвороби рук, які могли стати підставою для звільнення від військової служби. «Я мушу піти, щоб допомогти хлопцям, чим зможу. Буду хоча б машини ремонтувати», – згадує його слова сестра Лариса.

12 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання, внаслідок штурмових дій противника на Донеччині, старший стрілець-оператор першого стрілецького відділення Іван Бондарчук героїчно загинув у 54-річному віці.

Герої не вмирають, допоки живе пам’ять про них! Вічна слава воїну!