🇺🇦 Герої не вмирають — вони назавжди залишаються у нашій пам’яті

Сьогодні минає третя річниця з дня загибелі нашого земляка, військовослужбовця Миколи Васильовича Марчука.

▪️Микола народився у селі Горбів тоді ще Гощанського району. Навчався у Дроздівській школі, а по завершенню пішов служити в армію. Додому повернувся із сержантськими погонами. Життя своє поєднав із зв’язком – спершу займався монтажем телефонних ліній, а за тим – інтернет-кабелів.

Коли ж ворог підступно серед ночі напав на нашу землю, справжній патріот свої країни Микола вирушив до військкомату, аби записатися у добровольці. Але тоді його час не прийшов.

“12 жовтня Микола отримав повістку і відразу опинився в Авдіївці. Він не боявся смерті. Повторював лишень, що це його земля, його дім та рідні, тому він буде боронити їх до останнього… Микола завжди дуже гостро реагував на орків – і тут про все – церкву, настрої, мову. Він був упевнений, що ми виженемо їх з нашої землі,” – розповідає дружина Героя Віра.
Так виховував і сина Андрія. Дружина розповідає, що Микола був строгим батьком, казав, що хлопець повинен знати такі речі, розуміти їх.
“Отак і сталося. Про виїзд за кордон і мови не було. Син сказав, що нікуди не хоче їхати, це наша земля, тому будемо тут,” – пригадує Віра.

Микола вже багато років був на ти зі зброєю – мав дозвіл та умів користуватися. Мисливець зі стажем, міг годинами вистежувати зайця, але убивати не любив. Для нього у мисливстві найцікавішим був сам процес…

А ще вкладав душу у садівництво- виростив великий яблуневий сад та виноградник.

46-річний сержант Микола Марчук загинув 30 жовтня в наслідок танкового обстрілу поблизу Авдіївки на Донеччині…

🙏🏻Герої не вмирають, допоки живе пам’ять про них! Вічна слава Герою!