Герої, які назавжди в наших серцях: Іван Редька

Сьогодні, 4 січня, минає рівно рік з того дня, як Крижопільська громада здригнулася від болючої звістки. Саме в цей день рік тому надійшла офіційна підтверджена інформація про загибель нашого земляка, 29-річного Захисника України, жителя села Куниче Соколівського старостинського округу Івана Володимировича Редька. Ця дата стала чорною сторінкою в історії села та назавжди закарбувалася у серцях тих, хто знав і любив Івана.

Життєвий шлях майбутнього Героя розпочався 31 січня 1995 року в селі Куниче. Тут він зростав, навчався у місцевій школі, а згодом здобув професію механізатора у професійному училищі села Заболотне. Іван був здібним та старанним учнем — завдяки успіхам у навчанні та програмі обміну студентами він навіть мав можливість побувати у Франції, розширюючи свої обрії та здобуваючи новий досвід.

Після завершення навчання у 2016 році Іван був призваний на строкову військову службу. Повернувшись до цивільного життя, він обрав чесну працю на рідній землі — працював слюсарем на цукровому заводі в селі Соколівка. Він був звичайною людиною з великими планами на майбутнє, але повномасштабне вторгнення росії змусило його змінити інструменти слюсаря на зброю.

Вже у березні 2022 року, з перших тижнів великої війни, Іван Володимирович став до лав Збройних сил України. Пройшовши фахову військову підготовку у Польщі, він опанував складну та небезпечну спеціальність старшого сапера-оператора. Відтоді його життя було присвячене захисту кордонів та очищенню української землі від ворога.

За час служби Іван проявив себе як надзвичайно мужня, відважна та професійна людина. Його бойовий шлях проліг через найзапекліші ділянки фронту: він виконував складні бойові завдання на Донецькому, Сумському та Курському напрямках. На жаль, 4 січня під час виконання чергового завдання серце воїна зупинилося. Він не дожив до свого тридцятиріччя лише двадцять шість днів.

Крижопільська селищна рада, виконавчий комітет, депутатський корпус та вся громада висловлюють найщиріші співчуття родині загиблого Героя. Ми низько схиляємо голови у глибокій скорботі. Кажуть, що Герої не вмирають — і це правда, адже вони поповнюють лави Небесного війська та навічно залишаються у нашій пам’яті. Слава Україні! Героям Слава!