🕯️🥀 Гребінківська громада сьогодні в жалобі та тиші…
Сьогодні ми провели в останню земну дорогу нашого земляка, Захисника України, Владислава Олександровича Шаткевича.
Земля прийняла тіло Героя, а небо — його безсмертну душу.
Поховання Владислава стало днем невимовного болю для всієї громади.
Під тужливий передзвін і тихий шурхіт вінків мама Інна і батько Олександр, дві сестри — Варвара і Марина, кохана жінка Альона, рідні, близькі, сусіди, друзі та побратими прощалися з сином, братом, коханим, товаришем, воїном.
Прощалися зі сльозами, що не можна стримати, і з болем, який неможливо виміряти словами.
Мама — з серцем, розірваним навпіл.
Батько — з мовчазною, чоловічою скорботою, що стискає груди.
Сестри — з порожнечею, де ще вчора було братнє тепло.
Кохана — з любов’ю, яку війна не змогла знищити, але забрала того, з ким мріяли про майбутнє…
Біля Героя стояли близькі— ті, з ким Владислав ділив раніше будні, радість, надію і віру. Сусіди, друзі схиляли голови перед тим, хто до останнього подиху залишився в строю, вірний Присязі та Україні.
У цей день вся Гребінківська громада стала однією родиною, об’єднаною спільним горем. Тихі вулиці, зламані голоси, чорні стрічки і живі квіти — усе говорило про одне:
ми втратили не просто воїна — ми втратили частину себе.
Владислав пішов у вічність молодим…
Його життя обірвала війна, але його ім’я залишиться назавжди — у пам’яті громади, у серцях рідних, у нашій історії.
Він віддав найдорожче — своє життя, щоб жили ми, щоб була Україна, щоб майбутнє мало шанс.
Сьогодні над його могилою схилилося небо,
а разом з ним — наші голови і серця.
🕯️ Вічна пам’ять Герою.
🇺🇦 Честь і слава Захиснику України Владиславу Шаткевичу.
🙏 Нехай земля буде легкою…