ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

Щороку в четверту суботу листопада Україна схиляється у скорботі, вшановуючи пам’ять мільйонів невинних людей, чиє життя забрав Голодомор 1932–1933 років — один із найстрашніших злочинів проти людяності в історії нашої держави та всього світу.

Цей штучний голод, спланований тоталітарним режимом, мав на меті зламати український народ, відібрати його силу, дух, ідентичність. Але навіть у найтемніші дні нашої історії українці зуміли зберегти незламність, віру та гідність.

Голодомор — це трагедія родин, які втратили дітей і батьків. Це порожні домівки, чорні хліви, спустошені поля. Це голоси, які назавжди замовкли.

Та водночас — це правда, яку ми маємо берегти. Правда, яка стала голосом нації, голосом тих, хто не зміг розповісти про свій біль, але залишив його у нашій колективній пам’яті.

Ми згадуємо не лише цифри й факти — ми згадуємо людей. Тих, хто, незважаючи на нелюдські умови, боровся за життя, підтримував одне одного, зберігав українську культуру, мову, традиції.

Ми згадуємо свідків трагедії, які пронесли через роки правду про пережите, аби світ почув і визнав цю катастрофу актом геноциду проти українського народу.

У цей день закликаємо всіх долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання та запалити свічку пам’яті.

Свічка — це не лише символ скорботи. Це світло, яке об’єднує українців у всьому світі.

Це знак того, що ми пам’ятаємо. Що ми шануємо кожну втрачену душу. Що ми — народ, який не зламали.

Пам’ятаючи про Голодомор, ми утверджуємо нашу єдність і силу. Ми зобов’язані берегти історичну правду та передавати її наступним поколінням, щоб жодна тінь тоталітарного минулого не змогла затьмарити наше майбутнє.

Сьогодні, як ніколи, ми усвідомлюємо ціну свободи та державності.

І вшановуючи жертв Голодомору, ми віддаємо шану всім, хто й нині стоїть на захисті України, аби подібні трагедії більше не повторилися.

Вічна пам’ять жертвам Голодомору.
Нехай світло нашої пам’яті буде вічним.
Слава Україні!