🕯ДО ТРЕТЬОЇ РІЧНИЦІ СВІТЛОЇ ПАМ’ЯТІ В’ЯЧЕСЛАВА ХИЖКОВОГО

Минуло три роки відтоді, як ми втратили В’ячеслава Григоровича Хижкового, хороброго воїна Збройних Сил України, нашого земляка, людину з відкритим серцем і твердим характером.

В’ячеслав Хижковий народився 5 квітня 1976 року в селищі Пересічне на Харківщині, згодом з сім’єю переїхав до села Кам’янка. Навчався у Кам’янській сільській школі, закінчив професійно-технічне училище №1 у Харкові. Повернувшись у рідну Кам’янку, працював охоронцем у місцевому дитячому садочку. Тут він жив, працював, виховував синів і був для них надійною опорою.

Його знали як товариську, енергійну, щиру людину. Він умів підтримати словом, пожартувати, допомогти. Був працьовитим і небайдужим до всього, що відбувається навколо. А ще – справжнім патріотом.

У 2015 році В’ячеслав Григорович Хижковий добровольцем пішов захищати Україну в зоні АТО. Служив командиром зенітної установки. За мужність і відвагу був нагороджений медаллю «За мужність і героїзм». У 2016 році він повернувся до мирного життя, на свою роботу, до родини.

Та у 2022 році війна знову постукала в його дім. Повномасштабне вторгнення росії не залишило В’ячеслава Григоровича байдужим. З березня 2022 року він знову добровільно, свідомо став до лав захисників і перебував у найгарячіших точках фронту.

27 січня 2023 року під Вугледаром на Донеччині В’ячеслав Хижковий загинув під час артилерійського обстрілу. Отримані поранення виявилися несумісними з життям.

Воїна поховали у рідному селі Кам’янка. Указом Президента України В’ячеслава Григоровича Хижкового посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, йому присвоєно звання «Почесний громадянин Тростянецької міської територіальної громади».

Минуло три роки, але біль втрати не стихає. Ми пам’ятаємо В’ячеслава Хижкововго як людину, яка жила чесно, любила свою родину й до останнього подиху боронила Україну.

Світла пам’ять Герою. Він назавжди залишиться у наших серцях.