🕯День пам’яті жертв Голодомору: тиша, що говорить…

Тиша, крізь яку ми намагалися почути голоси тих, хто так і не повернувся з пекла Голодомору 1932–33 років та жертв масових штучних голодів 1921–1922 й 1946–1947 років.
Голос дітей, що не побачили свого завтра. Голос матерів, які тримали за руки дітей, але не могли їх урятувати.
Голос цілого народу, який вижив — і пам’ятає.
У ліцеї проведено годину пам’яті «Незгасима свічка скорботи», тематичні уроки історичної правди, перегляд документальних кадрів та обговорення свідчень очевидців.
Ми говорили про те, що пам’ять — це не лише сум, а й відповідальність: перед минулими поколіннями, перед нашою державою, перед собою.

Голодомор — не просто трагедія. Це рана, яка болить крізь роки.
І поки ми пам’ятаємо — ми живі, ми сильні, ми незламні.

Пам’ять єднає нас.
🕯Свічка горить — і буде горіти в кожному серці.