«Тиша після бою завжди гучніша за вибух» — так часто описують момент, коли захисник повертається додому. Зі сторони здається, що найстрашніше вже позаду. Але всередині ніхто не бачить: там живуть десятки непоставлених запитань, сотні емоцій, які не мають назви, і тягарі, що тихо «руйнують» зсередини. Почуття провини, агресії, різкі коливання настрою — усе це не слабкість. Це природна реакція на неприродні обставини війни. Але як з цим жити? Як визначити свої тригери? …
Бо саме інтерес Олександра до теми емоцій, а також його власний шлях — від поранення до нового покликання — став тим фундаментом, який зробив цей проєкт живим.
У розмові торкнулися п’яти важливих тем, що хвилюють багатьох ветеранів та ветеранок: від щоденних внутрішніх труднощів до змін у сприйнятті себе та світу. І водночас — про те, що дає сили рухатися далі: цінності, досвід, стійкість, творчість.
«Я хочу, щоб кожен ветеран, який увімкне цей випуск, відчув: він не один у своїх переживаннях. У цьому проєкті ми говоримо про те, що більшість замовчує — про переживання війни та зміни, що вона приносить у наше життя. Це ті речі, які я теж прожив після поранення. І якщо мій досвід може допомогти іншому воїну зробити перший крок до розуміння себе — значить, цей подкаст був потрібен», – говорить у розмові з нами Олександр Лисий.
Подкаст можна прослухати за посиланням : https://www.youtube.com/watch?v=EwdiUoHodC4
Тут говорять про важливе. Про те, що болить сьогодні і впливає на завтрашній день. Про те, що може стати опорою — як для самих воїнів, так і для їхніх близьких. Це не просто подкаст — це простір довіри, у якому можна впізнати себе, почути себе і, можливо, знайти свою дорогу вперед.
ДОВІДКОВО: