Душа на полотні

У Лебединському краєзнавчому музеї 10 листопада, у День вишивальниць, відбулася дебютна персональна виставка народної майстрині Лариси Березової. Цю подію музейні співробітники присвятили талановитій колезі, яка вже багато років захоплюється мистецтвом вишивки, та організували для неї яскравий захід. Привітати Ларису з цією радісною і водночас хвилюючою подією прийшли її родичі, подруги, знайомі, співробітники, товаришки за спільними інтересами.

Лариса Березова вишиває хрестиком і бісером, створюючи справжні шедеври ручної праці. У її творчій колекції — понад три десятки робіт: ікони, квіткові композиції, вишиті сорочки та прикраси. Вишиванням пані Лариса захопилася ще в молоді роки, коли тітка навчила її перших стібків. Згодом з’явилася любов до бісеру, який майстриня також використовує у вишивці, а ще виготовляє оригінальні прикраси на шию.

Серед найулюбленіших робіт — перша вишивка “Бежеві троянди”, з якої і почався її творчий шлях. Не випадково квіти посідають особливе місце у творчості Лариси Березової — вона щиро любить їх і на полотні, і в житті. Її дім і подвір’я завжди потопають у квітах, якими майстриня часто ділиться з колегами, прикрашаючи музейні зали.

Особливу увагу відвідувачів виставки привернули ікони на світлому фоні — вони відображають внутрішній світ авторки, її щирість і доброту. А створені нею прикраси із задоволенням носять колеги-музейники, “вигулюючи” (цитуючи Ларису) їх на культурних заходах. Щоправда, мало хто знає, що ці витончені роботи належать саме Ларисі Березовій, адже майстриня надзвичайно скромна і сором’язлива.

Нині Лариса прагне розширювати свої творчі горизонти — планує вдосконалювати техніку плетіння герданів на станку, відкриваючи нові грані свого таланту.

Українська вишивка — це не просто елемент народного мистецтва, а символ національної ідентичності. Вона супроводжує українців упродовж усього життя — від народження до зрілості, зберігаючи традиції, пам’ять і духовну силу народу. Кожен регіон України має свої візерунки, кольори й орнаменти, що передають історію, світогляд і характер наших предків.

Вишивка завжди була частиною українського побуту: нею прикрашали одяг, рушники, предмети домашнього вжитку. Водночас вона мала глибокий психологічний зміст — у кожному стіжку вкладали віру, надію, любов і оберіг для рідних. З історичним минулим вишивки, як декоративно – ужиткового мистецтва, ознайомила учасників зустрічі ведуча заходу – старший науковий співробітник музею Світлана Бражніченко.

Особливої ваги мистецтво вишивки набуло в часи російсько-української війни. Воно стало знаком єднання, незламності та духовного спротиву, коли українці знову звернулися до традицій, як до джерела сили. Вишиванка сьогодні — це не лише краса, а й знак гідності, стійкості й любові до Батьківщини.

Свято День вишивальниць в Україні відзначається щороку 10 листопада. Його започатковано у 2021 році з ініціативи українських майстринь та культурних діячів як день пошани до жінок і чоловіків, котрі зберігають і розвивають традиції народного вишивального мистецтва. Це свято покликане підтримувати творців, які своєю працею зберігають національну автентичність і передають духовну красу української культури наступним поколінням.

Від міської сфери культури і туризму Ларису Березову привітала начальник відділу Світлана Циханська, щиро подякувавши майстрині за її талант, натхнення та вагомий внесок у популяризацію народних традицій. Відчуття духовної насолоди й захоплення викликала майстерність творення краси авторкою виставки – презентації у всіх присутніх.

Атмосферу свята доповнили пісні у виконанні солістів відділу культури і туризму Марини Зініної та Сергія Касьянова, які надали заходу особливого настрою й акцентували на глибині української індивідуальності та духовності.

Виставка Лариси Березової у Лебединському краєзнавчому музеї стала святом українського духу, краси та світла, що живе у кожному стіжку й кожній пісні, у кожному серці, сповненому любові до своєї землі.