#Живі, поки пам’ятаємо
Сьогодні, 3 грудня, минає третя річниця від дня загибелі Героя Артура Романюка.

Народився 8 квітня 1994 року. Артур виростав у Ланівцях, у працелюбній і духовній сім’ї. З десяти років був прислужником у церкві.

Закінчив школу, здобув спеціальність оператора комп’ютерного набору, пішов на строкову службу в ЗСУ.

Через вісім місяців, у серпні 2014-го, коли вже тривала антитерористична операція, отримав повістку. Воював на Луганщині, був у Дебальцево, потім – Лисичанськ, отримав статут учасника бойових дій. За сумлінну службу був відзначений багатьма нагородами.

Згодом повернувся до мирного життя. Був обраний депутатом Лановецької міської ради 7-го скликання, відстоював права виборців, допомагав, за що його поважали.

Вільний час Артур проводив із друзями, любив риболовлю, захоплювався спортом – грав у футбол, вболівав за «Динамо». Для хлопців він був авторитетом і прикладом для наслідування. Вони завжди пам’ятатимуть його як доброго, щирого, справедливого, який ніколи не обходив негативних моментів, а висловлювався прямо і принципово.

У кінці липня 2022-го, уже під час повномасштабної російсько-української війни, знову отримав повістку. Після підготовки в навчальному центрі – вирушив у Київ, а звідти на Херсонщину, потім – Донеччина, де Артур, як воїн із досвідом, став командиром бойової машини.

Із 4 грудня 2022 року Артура Романюка занесено в категорію «безвісти зниклих» і аж 28 травня кортеж із тілом загиблого захисника, молодшого сержанта Артура Романюка прибув у рідні Ланівці.

Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна та світла пам’ять Герою!