Знову Глобинську громаду огорнув гіркий смуток, наповнений болем непоправної втрати. Сьогодні ми провели в останню земну дорогу нашого Героя-захисника – Миколу Вікторовича ТОМУ.

Життєвий шлях Миколи розпочався далеко від Полтавських степів, у молдовському селі Селиште. Проте доля розпорядилася так, що з п’ятирічного віку рідною для нього стала українська земля – село Весела Долина. Тут він змужнів, тут закінчив школу і почав свій трудовий шлях, обравши нелегку працю на землі.
Микола не шукав високих звань чи слави. Його справжній героїзм почався ще в цивільному житті – у щирій любові до сина Богдана, якого він виховував сам, у щоденній турботі про матір Варвару Федорівну. Він був звичайним хлопцем із непростою долею, який жив своїми планами та мріями. Та коли настав вирішальний час, він зробив вибір, що підносить людину до вічності – став на захист Батьківщини.

27 травня 2025 року Микола Вікторович Тома приєднався до лав Збройних Сил України. Як кулеметник штурмового підрозділу, він щодня дивився в очі небезпеці. Бути штурмовиком – це значить бути попереду, там, де найважче. І наш Герой ніс цю службу гідно, чесно та добросовісно, боронячи українську землю від російських окупантів.

10 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Світлогорівки на Донеччині Микола загинув. Йому було лише 39. Він віддав найцінніше – своє життя, аби його син та всі ми мали майбутнє у вільній країні.
Він не просто пішов від нас – він увійшов до лав Небесного Війська. Ми схиляємо голови перед величчю простого солдата, який у вирішальний момент обрав шлях воїна і залишився вірним йому до останнього подиху.

Вічна слава і пам’ять нашому Герою! Ім’я Миколи Томи навіки вписане в історію Глобинського краю та всієї України.