З глибоким сумом та скорботою в серці повідомляємо, що згасло ще одне молоде життя.
На українську землю, пронизану кров’ю, зійшла ще одна сльоза війни. Чорним болем увірвалося страшне горе в дім матері. Під час стрілецького бою з противником у населеному пункті Оріхово-Василівка Бахмуцького району Донецької області 18 червня 2025 року, загинув син.

Розвідник-номер обслуги розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти , молодший сержант Ганчин Максим Вікторович 2001 року народження, житель селища Гримайлів.
Юне життя, сповнене мрій, любові, надій — обірвалося під вогнем війни.
Вкотре скорботний день…
Над нашою громадою знову згасло сонце. У серцях запанувала темрява від важкої втрати. У вічність пішов той, кому було лише 24. Хлопець, який мав би жити, любити, виховувати дітей — а натомість загинув у бою, тримаючи в руках зброю, а в серці — нашу Батьківщину.
Максим народився 10 квітня 2001 року в селищі Гримайлів. Усе його дитинство пройшло на рідній землі — у знайомих стежках, у теплі маминої усмішки.
Він був справжнім другом, опорою для рідних. Не шукав кращого життя за кордоном, серцем і духом був вдома, в Україні.
Спершу пройшов строкову службу. Та коли почалася війна, не вагаючись, підписав контракт. Він обрав шлях, де кожен день між життям і смертю.
З початком повномасштабного вторгнення, Максим був на передовій.

У березні був у відпустці, не знав, що востаннє приїхав побачити рідних.
І знову дорога. Цього разу на Бахмуцький напрямок.
…Його голос був спокійним, коли розмовляв з матір’ю. Як завжди, сказав, що все добре, що має йти на позицію й повернутися. Але молодий Герой не повернувся.
18 червня 2025 року, пропав безвісті…Час зупинився для рідних. Мати чекала звістки про сина.
Підтверджене ДНК, загинув, втомлене серце розбилося на тисячу осколків.
Така довга і важка дорога додому…
У глибокій скорботі сім’я Максима, а разом із ними ми всі.

Схиляємо голови в глибокій пошані. Пам’ять про нього житиме вічно — в наших серцях, в кожному нашому дні, здобутому його мужністю.

Світла пам’ять тобі, Герою…
Тепер ти вічна зірка на небі, що освітлює шлях до Перемоги.
Про зустріч жалобного кортежу з тілом Воїна буде повідомлено.