З нагоди Дня Збройних Сил України у молодіжному просторі KOLOMOLOді відбувся захід «Незламні: діалог поколінь». Для учнів ліцею № 4 керівник центру Інна Моторна організувала зустріч із ветераном війни, пирятинцем Вадимом Нечипоруком.

Вадим був мобілізований ще у 2015 році, пізніше звільнився, повернувся до цивільного життя. Та виявилося, що військова справа припала йому до душі. Саме тому у 2018 році він підписав контракт і знову став до лав українського війська. Справжнє випробування чекало попереду. На бойовому виїзді під Щастям 24 лютого 2022 року їхній підрозділ застав початок повномасштабної війни. Після важкого бою довелося відступати до Сіверськодонецька (до 2024 — Сєвєродонецьк), а вже 25 березня Вадим отримав тяжкі поранення ніг. Відтоді — лікування, протезування, довга реабілітація, що триває й нині. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Та саме там, на війні, сталася історія, яку він згадує з особливим теплом. У Бахмуті він познайомився з медикинею їхнього підрозділу. Перед виходом на бойове завдання вона дала йому додатковий турнікет — той самий, що згодом урятував йому життя. А Маргарита згодом стала дружиною.

На зустрічі з молоддю Вадим відверто говорить про те, чому його навчила війна. «Найбільший навик — це жага до життя. Ми часто не помічаємо, яке воно цінне, доки не опиняємося поруч зі смертю», — каже він. Він пояснює: армію часто не розуміють. Хтось боїться, хтось не хоче бачити правду війни. Але служба відкриває іншу грань існування — там люди, які ще вчора були чужими, стають побратимами, здатними прикрити спину без жодних вагань.

Його головний тил — родина. Дружина стала тією опорою, яка дала сили пережити поранення і долати складний шлях відновлення.

Звертаючись до молоді, він просить одного — пам’ятати. Не забувати, якою ціною виборюється мир, не дозволяти стерти з пам’яті правду про війну. «Перемога — це не свято на площі. Перемога — це щоденна боротьба за нашу землю, за право жити вдома, на своїй території. Це те, що ми відстоюємо і нікому не віддамо», — говорить Вадим.

Для нього найбільшим героєм є його молодший брат, який пішов служити у 18 років. Попри кілька поранень, хлопець і сьогодні на передовій і переконаний: буде там, доки Україна не переможе.

Зустріч вийшла щирою, емоційною й по-справжньому важливою. На завершення Інна Моторна вручила Вадиму подяку від молоді Пирятинщини та побажала міцного здоров’я, сили, незламності духу й, звісно, мирного неба всім нам.