З невимовним болем і сумом повідомляємо, що
у бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув відважний захисник, справжній патріот, солдат Тищенко Антон Юрійович.

Антон Тищенко народився 20 січня 1986 року в місті Луганськ, де пройшли його дитинство та юність. Навчався в єдиній у Луганську україномовній школі – в експериментальному класі, який став для нього особливим середовищем. Антон завжди добре вчився, був щирим і веселим, мав багато друзів, умів підтримати розмову та подарувати усмішку.

У шкільні роки він захоплювався танцями та акробатикою – заняттями, які розвивали його фізично й формували характер: дисципліну, наполегливість і внутрішню зібраність.

Після закінчення школи Антон вступив до училища, здобув фах електрозварювальника і працював за спеціальністю. Відповідальний, працьовитий і сумлінний – він був тим, на кого завжди могли покластися.

Коли у 2014 році почалася війна на сході України, його сестра з родиною була змушена покинути Луганськ. Згодом і Антон переїхав до Києва, де почав новий етап життя. Працював менеджером із продажу в будівельних компаніях, швидко здобув повагу колег і знайшов нових друзів.
Єдиною рідною людиною, яка була завжи поруч, залишалася його сестра, що разом із родиною проживає в Горі.

Велике місце в його житті займали тварини. За кілька років до служби Антон узяв із притулку старого й хворого кота – не тому, що було легко, а тому що саме йому потрібна була турбота. Він сам доглядав і лікував улюбленця, проявляючи ту доброту, чуйність і відповідальність, які були невід’ємною частиною його життя.

З початком повномасштабного вторгнення Антон усвідомлював, що його призвуть. На фразу «можливо, не йти» відповів спокійно й твердо:
«А хто, якщо не я? Я вмію це робити. Йду вас захищати».

У січні 2023 року його призвали на службу та зарахували до кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 4-ої механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А4638. Він сумлінно виконував бойові завдання на одному з найважчих напрямків – під Авдіївкою.

13 лютого 2024 року, під час боїв за місто, Антон зник безвісти. Побратими згадували, що їхня група вирушала на надскладне завдання, повністю усвідомлюючи ризики. Тривалий час він перебував у статусі зниклого безвісти на тимчасово окупованій території.

У травні його особу підтвердили за ДНК та особистими речами під час обміну тіл. Так стало відомо про його загибель.

Антон жив із великою любов’ю до людей, дітей і тварин. Із глибокою повагою до рідних, які, на жаль, залишилися в окупації. Із відповідальністю перед Україною.
Він не шукав легких шляхів і завжди робив те, що вважав правильним.

Світла пам’ять Герою. Схиляємо голови!

Інформація про прощання: https://www.facebook.com/share/p/17YkMkU4VM/?mibextid=wwXIfr