Його життя обірвалося на одному з найнебезпечніших напрямків фронту Донеччини, де продовжують точитися важкі бої, де не вщухають ворожі обстріли, де земля просякнута кров’ю цвіту нації…
Олександру Ткаченку було лише 47💔
Важко уявити, що доводиться пройти мамі, які втратила сина. Як змиритися з втратою дружині, котра дуже любила свого чоловіка, дітям які більше ніколи не скажуть: «Тату!».😪 Тепер Олександр став до лав Небесного Війська і вже звідти буде оберігати своїх рідних та кожного з нас.
Смерть не забирає пам’яті. Не стирає слідів. Не знищує любові. Вона не має влади над тим, хто жив по-справжньому — чесно, віддано, до останнього подиху. Його серце перестало битися на полі бою, але воно назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, хто чекав, хто любив.
Сьогодні ми не просто сумуємо. Ми плачемо за сином, братом, батьком, другом, побратимом. За тією частиною нас, яку забрала війна. Схиляємо голови у вдячності.
За мужність. 🇺🇦
За честь. 🇺🇦
За свободу, яку він захищав до останнього подиху.

Світла пам’ять Герою…🇺🇦