КОЧАНОВ КИРИЛО ВАЛЕРІЙОВИЧ — ЛЮДИНА СВІТЛА, ЯКА СТАЛА ГЕРОЄМ

📄 Кирило Кочанов народився 25 січня 1972 року у селищі Зноб-Новгородське на Сумщині. Зростав у багатодітній родині разом із двома братами й сестрами, у любові, праці та взаємній підтримці. Навчався у Зноб-Новгородській загальноосвітній школі, де його пам’ятають активним, щирим і доброзичливим хлопцем.

З дитинства Кирило був рухливим і наполегливим, любив спорт — футбол, теніс, волейбол. Після школи продовжив навчання у Зноб-Новгородському ПТУ-39 (нині — професійний аграрний ліцей).
У 1990 році проходив строкову військову службу у Прибалтиці у військах зв’язку.

Повернувшись додому, він багато років сумлінно служив державі — працював у Державній прикордонній службі України, а згодом у лісництві. Разом із коханою дружиною Людмилою виховував доньку Алочку. Для нього родина була тихою гаванню, а риболовля на місцевих водоймах — способом побути наодинці з природою і власними думками.

Близькі згадують Кирила як надзвичайно світлу людину:
«Добрий, товариський, працьовитий… Він умів слухати й розуміти, ніколи не говорив зайвого, але завжди був поруч. Цінував чесність і щирість — і сам жив саме так».

25 лютого 2022 року, не вагаючись, Кирило Кочанов став у чергу добровольців до військкомату. Він пішов захищати рідну землю з відкритим серцем і твердою вірою. Воював на Сумському, Чернігівському та Донецькому напрямках, служив робітником інженерного відділення військової частини А4806. Його позивний «Кочан» знали й поважали побратими.

Навіть у найважчі дні він не втрачав внутрішнього світла. «Ми сильні. Ми переможемо», — тихо повторював, ніби молитву. Кирило мріяв повернутися додому, купити нову машину, зібрати за одним столом усю родину, поїхати на відпочинок. У думках були риболовля, стрімка Тиса, теплі обійми дружини, усмішка доньки й онуків. Ці мрії тримали його на фронті.

За мужність, вірність присязі та любов до України Кирило Кочанов був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Його щиро поважали побратими й командири — за людяність, спокій і справедливість.
13 січня 2026 року штаб-сержант Кочанов Кирило Валерійович отримав тяжкі поранення внаслідок влучання FPV-дрону. Він боровся за життя, проходив лікування у Києві…

25 січня 2026 року, у свій День народження, його земний шлях обірвався. Йому було 54 роки.

Світла пам’ять про Кирила Кочанова назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, побратимів і всієї громади.

🕯️Вічна пам’ять і вічна вдячність воїну Світла.