Кажуть, що кожна громада цього року мусить писати свій радіодиктант (але це не точно😄)
#пісківська_громада теж долучається до флешмобу #ТребаЖити #СвійРадіодиктант.
Бо жити якось та й треба. Дякуємо авторці Eugenia Kuznetsova за натхнення та найкращу кризову комунікацію, яку ми колись бачили ✊🏻
Ось наш текст, готуйте ручки⬇️

Треба жити!

Жити треба цікаво. І найкраще – у Пісківській громаді!

Треба жити активно: приходити до селищної ради не лише сваритися, а й допомагати, займатися спортом, плести сітки разом із «Поліськими мурашками», пакувати «балони» з тушонкою у Публічна бібліотека Пісківської ОТГ, підтримувати наших захисників.

Треба жити! Не наполовину, не «потім», а зараз, тутечки, «осьо». По-справжньому! Садити «гуркі» у городі, прибирати біля свого дому, садити квіти під парканом, щоб і дорога, і настрій були світліші, а #пісківка_благоустрій мали менше роботи.

Треба святкувати, навіть коли важко. У парку, серед сосен і запаху какао, на благодійному ярмарку від БФ Добродіяти, де добро – не слово, а дія. Бо саме так народжується спільність – у світлі гірлянд, у сміху дітей, у щирому «дякую».

Треба любити свою громаду. Навіть коли у місцевому Telegram знову починаються суперечки – бо ми вміємо бурчати, але ще краще вміємо миритися. Бо після кожної сварки ми знову разом прибираємо парк, збираємо допомогу і тримаємось разом.

Ми вже навчилися не писати в соцмережі при звуках ракет чи вибухів. Але все ще робимо перекличку вулиць, щоразу коли зникає світло))

Можливо, ми хотіли б кращого життя, спокійнішого, заможнішого… Але маємо ось це – справжнє, живе, вистраждане. І мусимо його цінувати.

Треба вдихати аромат соснового лісу, збирати гриби після дощу, вітати сусідів, донатити, вболівати за наших спортсменів, сміятися, критикувати місцеву владу (конструктивно!)

Треба жити – не дивлячись на втому, попри новини, всупереч темряві.Бо поки ми разом – громада жива!

Треба жити у Пісківській громаді: з любов’ю, вірою й гумором.
Заради тих, хто поруч. І заради тих, хто прийде після нас🫶🏼