💔 Кожен полеглий воїн – це рана на серці й нагадування нам усім про ціну нашої свободи.

Сьогодні наша громада з глибоким сумом попрощалася із Захисником – 🕯️Савицьким Сергієм Валерійовичем.
Сергій Савицький народився 4 серпня 1970 року в місті Херсоні. Усе його життя було нерозривно пов’язане з рідною українською землею. Він вирізнявся доброзичливістю, врівноваженістю та щирістю, був людиною праці й честі, яку поважали колеги, друзі та побратими.

Найбільшою цінністю для Сергія Валерійовича була родина. Люблячий чоловік, турботливий батько, надійна опора для своїх рідних — він жив для сім’ї та разом із нею. Донька Олена була його найбільшою гордістю й сенсом життя, найріднішою душею, з якою він ділив радощі й тривоги.

Під час тимчасової окупації Херсона Сергій не скорився ворогу – долучився до підпільної діяльності, допомагаючи Збройним Силам України. Після деокупації свідомо став до лав ЗСУ. Побратими стали для нього другою родиною, а служба – справою честі.

26 грудня 2025 року молодший сержант, командир міномета загинув поблизу населеного пункту Довга Балка Краматорського району Донецької області, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі.

Сергій Валерійович Савицький назавжди залишиться в нашій пам’яті як гідний син України, мужній воїн, люблячий батько й чоловік.

Схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття родині, близьким і побратимам Героя.
🙏 Вічна пам’ять. Вічна шана Захиснику України.