Кримінологічна характеристика та запобігання кримінальним правопорушенням, вчинених неповнолітніми

За ініціативи Офісу Генпрокурора вперше в Україні було розроблено та проведено унікальне комплексне дослідження «Кримінологічна характеристика та запобігання кримінальним правопорушенням, вчиненим неповнолітніми». Проводилося воно у співпраці з Міжвідомчою координаційною радою з питань правосуддя щодо неповнолітніх (МКР), ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» та Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
На даний час, згідно до вищевказаного дослідження, найбільш кримінальною активною групою є молодь віком 16-17 років, але відповідальність настає з 14 років за тяжкі злочини. Зростає, згідно дослідження, частка тяжких злочинів проти життя, здоров’я, а також злочинів пов’язаних із наркотиками та зґвалтуванням. Особливістю цього явища, є вчинення правопорушень у стані сп’яніння. Причинами, що приводять до цих злочинів – є соціально – психологічні фактори, проблеми в сім’ї, неблагополучне оточення, вплив мікросередовища.
Запобігання кримінальним правопорушенням, вчиненим неповнолітніми залежить від комплексних заходів, що включають раннє виявлення ризиків, правову освіту, роботу з сім’ями, психологічну підтримку та спеціалізовані програми, спрямовані на корекцію поведінки та реінтеграцію.
Заходи запобігання кримінальним правопорушенням неповнолітніх:
1.Первинна профілактика:
– робота з сім’ями: підтримка неблагополучних сімей, формування правосвідомості батьків, психологічна допомога;
– освітні програми: правове виховання у школах, формування ціннісних орієнтацій;
– соціалізація: залучення до гуртків, спортивних секцій, волонтерства;
2. Раннє виявлення:
– виявлення груп ризику: робота соціальних педагогів, психологів для виявлення підлітків з девіантною поведінкою;
– профілактична робота з підлітками: індивідуальні консультації, тренінги з розвитку навичок поведінки
3. Робота з правопорушниками:
– спеціалізовані установи: центри соціально – психологічної реабілітації, виховні колонії;
– індивідуальні програми корекції: психологічна реабілітація, трудова адаптація;
4. Судові заходи:
– застосування до неповнолітніх покарань, спрямованих на перевиховання, а не лише ізоляцію (громадські роботи, арешт, позбавлення волі);
5. Основні суб’єкти профілактики:
– це державні органи: поліція, прокуратура, суди, органи опіки та піклування, служби у справах дітей;
– школи, коледжі, технікуми;
– сім’я, громадські організації, волонтери.
Також у дослідженні детально розглядаються рівень та структура кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, регіональні особливості, характеристики обставин вчинення правопорушень та характеристика осіб самих неповнолітніх, фактори впливу на вчинення злочинів, практики профілактичної роботи з дітьми та надання послуг дітям, які вчинили кримінальні правопорушення, а також у дослідженні аналізуються міжнародні стандарти ООН та Ради Європи щодо запобігання кримінальним порушенням серед неповнолітніх. Розглянута національна нормативно – правова база у сфери запобігання кримінальним правопорушенням серед неповнолітніх. Висвітлена практика роботи з дітьми, надання послуг і реалізація програм ресоціалізації та соціальної адаптації для дітей, які вчинили кримінальні правопорушення. За результатами аналізу підготовано рекомендації для відповідних міністерств та відомств.