# **❤️*****Людина, що живе культурою***

🌞 Культуряни — це люди, які щодня дарують нам частинку свого серця, натхнення і душевного тепла. Вони створюють атмосферу свята, об’єднують громаду, пробуджують у серцях любов до рідного краю та мистецтва. Саме таким є Тарас Романович Гривнак — людина, яка вже 23 роки творить музику, настрій і магію сцени як звукорежисер Центру культури і дозвілля та П’ятихатської школи мистецтв.

🫶 Тарас Романович народився й виріс у місті П’ятихатки. Навчався у місцевій школі №1 (нині — ліцей «Тріумф»). Ще з юнацьких років активно долучався до культурного життя навчального закладу: допомагав організовувати тематичні вечори, дискотеки, новорічні свята та інші заходи. Попри творчу активність, майбутню професію юнак спершу хотів пов’язати не з культурою, а з точними науками — мріяв вступити на фізико-математичний факультет. Та обставини склалися інакше: у 2000 році він продовжив навчання у Жовтоводському педагогічному училищі, де здобував фах учителя початкових класів з поглибленим вивченням англійської мови.

☝️ За спеціальністю, так попрацювати і не довелося. Проте саме тоді, під час навчання, Тарас зробив перші кроки до справи свого життя — галузі культури. ✨ Восени 2002 року разом із друзями — Андрієм Сухим, Євгеном Хисним, Григорієм Москвичем, Костянтином Торішнім, а згодом і Олександром Новенком — він почав організовувати дискотеки на базі П’ятихатського районного будинку культури. Уже на початку 2003 року він став офіційним працівником закладу — методистом із культурної діяльності, а невдовзі — концертмейстером. Тут він отримував безцінний досвід і технічні знання від старших колег — Олександра Кореновського, Леоніда Зюзя та Сергія Шаповала.

🎥 Паралельно він півтора року працював у телекомпанії «Досвітні Вогні» — спочатку оператором, а трохи пізніше — відповідальним випусковим. Саме там опанував ази фото- та відеозйомки, що неодноразово ставало йому у пригоді в подальшій роботі. 🎧 Деякий час підпрацьовував також у школі мистецтв на технічній посаді. А вже з 2005 року остаточно визначився зі своїм професійним шляхом і повністю присвятив себе культурній сфері.

Свою творчу діяльність Тарас Романович умовно ділить на три етапи:

🔖 Перший етап — прихід до П’ятихатського районного будинку культури під керівництвом Олександри Лисяк і завідуванням Тетяни Поляк, співпраця з експоцентром «Метеор» у складі Олега Давидова та команди, а також робота в телекомпанії «Досвітні Вогні». Це був час нових знайомств, безперервного навчання й професійного становлення.

🔖 Другий етап — період музичних етно-рок-фестивалів у П’ятихатському районі, розквіт патріотизму та національного духу, співпраця з жовтоводським концертним агентством під керівництвом Сергія Авсюкевича.

🔖 Третій, сучасний етап — робота звукорежисером у Центрі культури і дозвілля під керівництвом Олександра Кореновського та у П’ятихатській школі мистецтв, якою керує директорка Валентина Біла.

🤗 Окремо Тарас Романович із теплотою згадує співпрацю з місцевими рок-гуртами «D.F.C.» (керівник Володимир Назаренко) та «St. П’ятки» (керівник Максим Антонов). З цими музикантами він підтримує дружні стосунки й сьогодні, спільно працюючи над творчими проєктами.

🙌 Про сьогодення говорить із вдячністю: «*Про колег і керівництво можу сказати лише хороше. Діємо злагоджено, розуміємо один одного, довіряємо і підтримуємо*».

Тарас Романович щиро вдячний усім, з ким довелося працювати за ці 23 роки — від керівників до технічного персоналу. Дякує за досвід, поради, теплі розмови й людяність. З ніжністю згадує тих, кого вже немає поруч, і цінує співпрацю з клубними закладами громади.

🎓 Професійний розвиток Тараса Гривнака триває. У 2022 році він вступив до Дніпропетровського фахового мистецько-художнього коледжу культури за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності», який успішно закінчив у 2025 році. Про навчання говорить просто: «Хотілося вдосконалити знання. Бажання було давно, але не було можливості. Зараз усі зірки зійшлися».

💙💛 На думку Тараса Романовича, останні роки принесли українській культурі тенденцію до глибокої українізації та піднесення національної свідомості: «*Війна стала тригером, але й поштовхом до усвідомлення себе як нації. Ми почали цінувати своє, обирати українське — і це дуже важливо*».

Війна, звісно, вплинула й на діяльність культурної спільноти: «Р*аніше були інші часи й виклики. Зараз важче, але культуряни нашої громади працюють у злагоді та взаєморозумінні*».

На запитання про майбутнє культурних подій Тарас Романович відповідає без вагань: «П*атріотичні етнофестивалі — це те, до чого хочеться повернутися. Вони мають перспективу, і вони обов’язково мають бути!*».

🕊 Про свої мрії Тарас Гривнак говорить щиро: «*Повернутися до мирного життя — це, мабуть, бажання всієї України. А ще хочу більше працювати з молоддю, бо в ній — наша душа і майбутнє*».

🎶 Також він зізнається, що давно мріяв писати музику і вже має плани створити разом із колегами власні авторські пісні.

До Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва Тарас Романович щиро бажає колегам мирного неба, злагоди, єдності, щоб українська культура залишалася неподільним цілим, а ще — добра, любові й достатку в житті.

💞 Шановні культуряни!

Приєднуємося до щирих вітань! Бажаємо вам невичерпного натхнення, творчих злетів, гідної шани й поваги, тепла у серці та віри в Перемогу. Хай ваша праця й надалі об’єднує громаду, надихає і приносить людям радість!