Магію вічності хустка тримає…

Грудень упевнено крокує календарем, несучи із собою цілий зорепад зимових свят — теплих, затишних, сповнених давніх українських традицій. І серед них особливе місце посідає 7 грудня — Всесвітній день української хустки. Хустка — це не просто красивий аксесуар. Це оберіг, символ жіночої долі, любові, материнської ласки, пам’яті й незламності.

Саме цього дня члени клубу за інтересами «Сива ластівка» завітали до КЗ «Публічна бібліотека», щоб поділитися родинними історіями, торкнутися пам’яті поколінь і ще раз відчути ту особливу енергетику, яку несе в собі українська хустка.

Зворушливим був початок зустрічі: на спинках стільців Сиволастівки розклали хустки у пам’ять про одинадцять колежанок, які відійшли у засвіти. Кожна хустка — як символ душі, як теплий подих тих, кого вже немає поруч…
Ми згадали їхні імена: Надія Шатохіна, Раїса Литвиненко, Любов Паливода, Любов Лазоренко, Лідія Зяблюк, Валентина Боженко, Раїса Кирнас, Віра Клепань, Лідія Ющенко, Любов Кирпань, Євгенія Самойленко. Світла памʼять кожній.

Далі у прозово-поетичному колі учасниці занурилися у світ традицій, символів та краси української хустки — невід’ємної частини нашої культурної спадщини, нашого коріння, нашої жіночої сили.

Як це було — у світлинах Людмили Оліференко, які передають атмосферу теплоти, ніжності й неповторної української душевності.

Хай магія хустки і надалі тримає наші серця разом.