Маємо пам’ятати…
Величний подвиг українського воїнства у запеклій боротьбі з російським окупантом назавжди закарбований в історії наших визвольних змагань за незалежність України. На вівтар цієї боротьбі поклав життя сильний і відважний патріот рідної землі РОМАНЕНКО Олександр Вікторович (23.07.1985-16.12.2023).
16 грудня, у другу річницю із дня загибелі, вшануймо його світлу пам’ять словами вдячності і тихою молитвою.
Народився Олександр Вікторович у м. Вінниця. Там пройшли дитинство, шкільні і студентські роки. По закінченню Вінницького політехнічного технікуму, здобувши професію автомеханіка, чоловік працював на станції технічного обслуговування автомобілів. Одружився, народилися і зростали двоє дітей.
Коли мирний спокій українців порушило тривожне виття сирен, сповістивши про вороже вторгнення північного сусіда, Олександр допомагав бійцям Сил оборони ремонтувати автомобілі, яких чекали на фронті.
У серпні 2023 року його мобілізували до лав ЗСУ. Після військових навчань стрілець-снайпер окремої механізованої бригади Романенко О. із позивним «Ромашка» боронив Україну від рашистів на Донецькому напрямку. 16 грудня Олександр Романенко прийняв останній бій поблизу Авдіївки, залишаючись вірним військовій присязі й українському народу…
Герой повернувся «на щиті» на малу батьківщину своїх батьків – у село Чагів, де вічно спочиватиме поруч з предками.
Вічна пам’ять і слава Герою-земляку!