Маємо пам’ятати…
Впродовж одинадцяти довгих років триває війна в Україні, накопичуючи біль, втрати і незламну волю до опору. Це найтрагічніший час історії незалежності України, пронизаний героїчною обороною і важкими втратами, за якими стоять людські життя. Пам’ятати, знати і берегти їх імена, хоробрі і світлі обличчя, життєві історії захисників, які воювали за Батьківщину, наш священний обов’язок.
15 листопада минає рік, як пішов із життя учасник АТО ЛОБОДА Микола Вікторович (26.07.1971-15.11.2024).
Микола Вікторович народився і виріс у селищі Оратів. Закінчивши 8 класів Оратівської середньої школи, навчався у Монастирищенському сільськогосподарському училищі на Тракториста-машиніста широкого профілю. При виконанні військового обов’язку хлопець пройшов строкову службу у прикордонних військах. Демобілізувавшись, Микола одружився, працював на Черкащині у Христинівському районі с.Осіпне механізатором, а пізніше завідував фермою.
Коли над Україною нависла загроза військової агресії російських військ на східних кордонах, призвівши до окупації Донбасу у 2014 році, Микола Вікторович добровільно став на захист цілісності і незалежності нашої держави у лавах Збройних Сил України, підписавши контракт з серпня 2014 року до вересня 2015 року. У складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади наш земляк з позивним «Ламбада» брав участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Брав участь у героїчній обороні Донецького аеропорту.
Микола Вікторович був справжнім патріотом і почуття громадянського обов’язку у нього були вище власних інтересів. Навіть бойове поранення не зупинило його продовжити службу за контрактом з червня 2016 року до травня 2017 року. Щирий, добрий, сильний духом Захисник волів бути там, де потрібний, де його чекали бойові побратими, з якими пліч-о-пліч воював за рідну Вітчизну. За проявлення мужності і самовідданості при захисті держави Микола Вікторович був відзначений Президентом України нагрудним знаком «За військову доблесть» за виняткові заслуги, героїзм і виявлену хоробрість у бойових діях. Також був нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України», нагрудним знаком «Учасник АТО», грамотами та подяками військової частини.
Демобілізувавшись, Микола Вікторович працював у фермерському господарстві «Салій». Проте тривалий час перебування у зоні бойових дій з часом погіршив його здоров’я, проявившись важкою хворобою. На жаль, 15 листопада 2024 року хвороба безжально забрала життя 53-річного Миколи Лободи.
Вшануймо світлу пам’ять Захисника хвилиною тиші і поминальною молитвою.