Маємо пам’ятати…
Не вмирає пам’ять про Героїв, які полягли у боротьбі за можливість жити під мирним небом, собою закривши Україну від ворожої орди. Наш святий обов’язок — не забувати про загиблих і дякувати живим.
1 лютого вшануймо світлу пам’ять нашого Захисника СІРОШТАНА Юрія Анатолійовича (15.09.1980-01.02.2025), який загинув рік тому під час виконання бойового завдання поблизу села Захарівка Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області.
Народився Юрій Анатолійович у с.Чагів. Змалку захоплювався технікою, тож після школи без вагань обрав навчання у професійно-технічному училищі Києва, здобув професію тракториста-машиніста. Після служби в армії з 1993 року Юрій проживав у Вінниці працював водієм. Розпочав трудову біографію із комунального підприємства «Вінницяоблводоканал», тривалий час працював у сфері пасажирських перевезень, пізніше – у приватній торговельній компанії. Всюди Юрія Анатолійовича знали, як добру людину і відповідального професіонала. Друзі згадують, що Юрій був щедро наділений талантом людяності та велетенським палким серцем. Він умів підбадьорити та підтримати, як ніхто інший. За ним йшли, на нього рівнялися, його поважали, цінували та любили.
У червні 2024 року наш земляк став на захист держави від російського окупанта. Штаб-сержант Сіроштан Ю. служив у 154-й окремій механізованій бригаді командиром машини групи дорожньої техніки інженерно-дорожного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення. Війна безжально обірвала життя 52-річного воїна. Залишилися у скорботі дружина, син і донька, пам’ятаючи його посмішку, якою намагався підбадьорити, обіцянку, що обов’язково повернеться аби здійснити давню мрію про спільну відпустку в Карпатах…
Жертовний подвиг Юрія Сіроштана закарбований в історії визвольної боротьби за незалежність України.
Вшануймо пам’ять Героя вдячним словом та тихою молитвою.