🕯️Минає час – не минає біль втрати…

Сьогодні виповнюється друга річниця загибелі мужнього Захисника України, майстра-сержанта Миколи Віталійовича Мельничука із села Симонів.

Микола Віталійович народився 27 травня 1979 року в родині Валентини і Віталія Мельничуків із села Симонів. Зростав разом зі старшою сестрою Оленою і молодшим братом Володимиром.
Неповну середню освіту здобував у Франівській школи, в якій викладала його мама. Батько працював місцевому колгоспі, був передовим механізатором. Повну загальну середню освіту Микола Віталійович здобув у школі в Гощі.

Усе своє життя Микола Мельничук присвятив роботі в правоохоронних органах. З великою любов’ю і турботою він оберігав свою сім’ю – дружину Тетяну, сина Максима і доньку Христину.

Пройшовши строкову службу, Микола Мельничук підписав контракт і залишися на посаді прапорщика в одній з військових частин на Львівщині. Згодом перевівся в Рівне, працював в управлінні СБУ. Мав певний досвід роботи і в сільському господарстві – працював у ТОВ «Полісся-Гарант».

Початок широкомасштабного наступу став визначальним у подальшій долі нашого земляка. Узявши в руки зброю, він став на захист своє сім’ї, родини, України у складі 60-го батальйону «Поліські вовки». Певний час перебував у найгарячіших місцях ведення бойових дій на Донеччини. Згодом дорога війни привела його на кордон із сусідньою Білоруссю.

Утрати побратимів, психологічні «каруселі» безпосередньо позначилися на здоров’ї мужнього воїна. 20 листопада, серце Захисника України зупинилося навіки.

Микола Мельничук був справжнім героєм, відданим обов’язку і готовим до захисту своєї країни.

Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них!