Можна місяцями – крок за кроком – створювати з нуля.
Прокладати мережі, збирати схеми, шукати обладнання, якого немає в країні.
Можна працювати вдень і вночі, без вихідних і свят, під вибухи, під сирени, під загрозу повторних ударів.
Коли комунальники сплять по кілька годин, коли рішення ухвалюються не в кабінетах, а просто на місці – серед руїн.

Можна посилювати захист: бетон, метал, укриття…

Але жодні бетонні конструкції не витримують п’яти балістичних ракет.

Ворог цілеспрямовано завдав п’ять ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі Харкова.
Пошкодження – дуже значні. Це удар не просто по об’єктах.
Це удар по теплу, по воді, по нормальному життю людей.

Вони намагаються зламати нас страхом і темрявою.
Знищити результат місяців важкої, чесної праці.
Стерти те, що ми вже не раз відбудовували після попередніх обстрілів.

Для Харкова це означає одне:
ми будемо робити знову.
Підіймати. Відновлювати. Запускати.
Ще раз. І ще раз. Всупереч усьому.

Ми вистоїмо. Ми відновимо. Ми будемо жити.