#Народний_календар
#Свята_та_обряди_моєї_країни
“А ТОЙ ТРЕТІЙ ПРАЗНИК – СВЯТЕ ВОДОХРЕЩА”
Зима стоїть тиха й урочиста. Січень нагадує, що різдвяні дива ще не закінчилися, бо попереду — Святе Водохреща. Саме це свято завершує різдвяний цикл і несе з собою особливу тишу, чистоту й глибоку віру.
Напередодні в домі панує мовчазна урочистість. Голодна кутя збирає родину за столом не для розмов, а для єдності. Свічка горить рівно, немов нагадує: усе минає, а віра залишається. Перша зірка з’являється на небі тихо, але саме з нею приходить відчуття повноти й миру. На столі — прості пісні страви, але в цій простоті стільки тепла й родинної злагоди, що вона зігріває краще за будь-який вогонь.
У саме свято люди йдуть до храмів і до води. Мороз щипає щоки, а над ополонкою-йорданню здіймається пара — ніби сама природа затамувала подих. Священник тричі занурює хрест у воду, і з тієї миті вона стає особливою — хрещенською. Її несуть додому з вірою, зберігають за іконами, вмиваються нею та моляться за здоров’я, мир і спокій у серці.
Кажуть, що йорданська вода не псується цілий рік. Мабуть, тому, що в ній — не лише стихія, а й надія, молитва та довіра до Бога.
Нехай у день Водохреща Господь очистить думки, зміцнить душу й тіло, оберігає ваші родини та дарує мир нашій Україні.
Зі світлим і благодатним святом!
Христос Хрещається!