Наш історичний календар
ТАМ, ДЕ БЕРЕГЛИ ЗАОЩАДЖЕННЯ
У ці дні минає 100 років з того часу, як у Нехворощі (тодішньому райцентрі) відкрилося відділення Державної трудової ощадної каси (Держтрудощадкаси). Сталася ця подія відповідно до Положення про Державні трудові ощадні каси СРСР, прийнятого ЦВК СРСР і РНК СРСР 27 листопада 1925 р. з метою надати населенню можливість зберігати і нагромаджувати грошові заощадження та вільні кошти з нарощуванням процентів.
Відомо, що у 1936 році завідувачем районної ощадкаси працював тов. Старчик, касиром-контролером тов. Мацко, у 1947 році – Федір Кравець, у 1953 р. – Іван Рось, у 1960 р. – А.Катрушов.
Система неодноразово піддавалася різним реформам, була у віданні спочатку Наркомфіну (Міністерства фінансів), а з 1 січня 1963 року, одночасно з укрупненням районів, перейшла «під дах» новоствореного Держбанку Союзу РСР. Відтоді нашу ощадкасу підпорядкували Новосанжарській центрощадкасі Полтавського відділення Ощадбанку №43.
У 1972 році Нехворощанською ощадкасою завідувала Явдоха Федорівна Семенець (Бровко), касиркою працювала Надія Петрівна Забара, техпрацівницею – Євдокія Іванівна Свинаренко. На той час послугами установи користувалися 2,3 тис. чол., вони зберігали на своїх рахунках майже півтора мільйона рублів.
У листопаді 1979 р. сюди прийшла працювати завідувачкою Галина Семенівна Гаврищук, а в 1981 р. касиркою-контролеркою – Тетяна Степанівна Білецька. На період її декретної відпустки тимчасово працювала касиркою Наталія Никифорівна Котенко.
З початку відкриття сільське відділення ощадкаси №026/3194 містилося у давній будівлі, що тепер ліворуч магазину ПП Сороки, а 5 листопада 1984 року перейшло у двоповерховий Будинок зв’язку (вул. Миру, 9), де зайняло три кімнати у лівому крилі на першому поверсі.
У 1985 р. Нехворощанська ощадкаса мала понад 3 тисячі вкладників, на рахунках яких зберігалося 4 млн 800 тис. рублів. Упродовж того року одних лише процентів на цю суму вкладів було нараховано 103 тис. 854 руб. Також приймала вклади «до запитання», умовні, виграшні, на поточні та строкові рахунки тощо. Кожен вкладник міг відкрити один або кілька рахунків.
У 1987 році в СРСР почалася реформа банківської системи, основною метою якої був перехід банків на комерційну основу. Розробники реформи порахували, що приплив грошових коштів до Державного бюджету від підприємств може бути обмеженим, тому важливим джерелом наповнення бюджету мали стати гроші населення. Проте, оскільки система Державних трудових ощадних кас СРСР перебувала в незадовільному стані й не могла нормально обслуговувати зростаючі потреби населення, то Центральним комітетом КПРС і Радою міністрів СРСР було прийнято рішення про реорганізацію системи Держтрудощадкас та заснування Банку трудових заощаджень і кредитування населення СРСР. Таким чином, Ощадкаса у Нехворощі на підставі наказу Сбербанку СРСР №10 від 8 жовтня 1987 р. перетворилася на відділення Ощадбанку.
З проголошенням Незалежності Ощадбанк України відокремився від Сбербанку СРСР і 31 грудня 1991 р. був зареєстрований в Національному банку України як самостійна банківська установа — Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України. А відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №876 від 21 травня 1999 року він перетворений у ВАТ «Державний ощадний банк України». Відтоді Нехворощанському відділенню присвоєно номер 43/093, а 5 квітня 2000 року його вивели з підпорядкування Нових Санжар і підпорядкували безпосередньо Октябрському (нині Шевченківському) відділенню Ощадбанку міста Полтави.
Нарешті, 17 червня 2003 р. Нехворощанське відділення Ощадбанку перейменовано на Нехворощанське територіально відокремлене безбалансове відділення №10016/0127 філії Полтавського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
12 березня 2010 р. Г.Гаврищук вийшла на заслужений відпочинок і на її місце прийшла Вікторія Володимирівна Шевченко, яка працювала до 12 листопада 2012 р., потім пішла в декретну відпустку і її обов’язки тимчасово виконувала Анна Василівна Шевченко.
26 грудня 2015 р. Т.С.Білецька вийшла на заслужений відпочинок, і А.В.Шевченко перейшла на її місце касирки. А в січні 2016 року В.В.Шевченко (після закінчення декретної відпустки) звільнилася, і відтоді Анна Василівна Шевченко працювала одна, їй самій доводилося щодня здійснювати в середньому 150-170 фінансових операцій, приймаючи платежі за комунальні послуги, держмито, земельні податки, кредитне обслуговування і т.д. Наприкінці місяця їх кількість збільшувалася майже утричі, адже відділення обслуговувало сотню пенсіонерів, які через «Ощадбанк» одержували пенсію, та кількасот молодих матерів, які одержували грошову допомогу на дітей. За цими виплатами до Нехворощі їхали із Соколової Балки, Шедієвого, Малої Нехворощі, Гупалівки і Чернеччини. Відтак наше відділення завжди перевиконувало план фінансових операцій, за день здійснюючи оборот в сумі до 50 тисяч гривень, а в зимовий період навіть до сотні тисяч. Але брати у штат ще одну людину полтавське керівництво відмовилося, і таким чином, зважаючи на важкі умови праці, 8 вересня 2016 року А.В.Шевченко звільнилася. На її місце не взяли постійну працівницю, чекаючи з Києва рішення про остаточне закриття Нехворощанського відділення. А до цього часу пару місяців поспіль щосереди у Нехворощу з Полтави приїздила старша контролер-касирка Лариса Решітник для обслуговування платників, а водій її службового автомобіля тим часом займався демонтажем обладнання для супутникового з’єднання з інтернетом, касових апаратів та ін. Відтак у листопаді 2016 року історія Нехворощанської філії «Ощадбанку» завершилася.
Олександр ЗІНЧЕНКО,
журналіст, краєзнавець

На знімку: колектив працівниць сільських та селищної ощадкас Новосанжарського району. Четверта у верхньому ряду – Т.С.Білецька, перша ліворуч у нижньому ряду – Г.С.Гаврищук.
1980-ті роки