🕯️Не вщухає скорбота на українській землі… Проклята війна день за днем забирає найкращих. Українські родини знову й знову переживають біль, який неможливо осягнути. І знову чорна звістка — ще одна невимовна втрата…

Цісар Анатолій Петрович народився 9 вересня 1984 року. Певний час проживав у місті Рівне, де навчався у школі №19. Згодом переїхав до села Озеряни та завершував навчання у Квітневській загальноосвітній школі. Після закінчення школи здобув фах тракториста, працював, не цураючись жодної праці.

У повсякденному житті люди згадують Анатолія Петровича як щиру, працьовиту, доброзичливу та спокійну людину, яка ніколи не шукала гучних слів чи похвали. Для родини був надійною опорою, люблячим чоловіком і турботливим батьком, який жив думками про своїх дітей та їхнє майбутнє…

…Проте, війна, що прийшла на українську землю, безжально перекреслила людські долі, зруйнувала життя й плани, забравши найдорожче…

Анатолій був призваний на військову службу у квітні 2024 року. Згодом, під час виконання бойових завдань на Покровському напрямку, він тривалий час вважався зниклим безвісти. Увесь цей період рідні, близькі та вся громада жили надією на його повернення. Та, на жаль, війна принесла страшну звістку — загибель Захисника підтверджено…

🕯️У Героя залишилися молода дружина, троє дітей та мати — для них ця втрата стала невимовним болем, порожнечею і тишею, яку вже нічим не заповнити. Діти назавжди втратили батька, дружина — опору й кохану людину, мати — сина, якого носила під серцем💔🕯️
Нехай Господь дасть сили пережити це важке горе, а полеглому Герою подарує життя вічне на небесах.

Сумуємо разом з Вами, низько схиляємо голови та серця у скорботі.
Доземний уклін, вічна памʼять і слава українському воїну🕯️🇺🇦